Мадам

Антоні Лібера

Майстерно написаний роман Антоні Лібери став помітним явищем в історії польської літератури. Роман «Мадам» оповідає нам про захоплення старшокласника варшавської школи своєю неприступною вчителькою французької мови наприкінці 1960-х років. Юний герой-оповідач, що втомився від упорядкованості шкільного життя, зачаровується новою директоркою, вчителькою французької мови 2014 елегантною «старшою жінкою» (їй трохи за тридцять), яка полонить його своєю красою та інтелектом. Хлопець вирішує дізнатися усе про прекрасну Мадам та завоювати її серце. Поступово юнак довідується набагато більше, ніж очікував. Як про політику, Польську Народну Республіку, громадянську війну в Іспанії, так і про власну пристрасть до театру та мистецтва слова. Зусилля наблизитися до Мадам стають його першими кроками до звільнення як митця. Портрет митця замолоду, «Мадам» 2014 це водночас зворушливий, захоплюючий роман про силу та слабкість, перше кохання та намагання примирити в мистецтві сили розуму та пристрасті. Чимало прихованих смислів, цитат, алюзій 2014 одна з найбільших принад цієї книги. Роман Антоні Лібери "Мадам" опублікований у 1998 році. Критики (серед яких Кшиштоф Масльон, Збіґнєв Менцель, Павел Гуель) високо оцінили роман за мовну витонченість, багатство, красу історії нездійсненого кохання та молодого художника, а також бачили його як майстерну літературну гру, міфізацію біографії головного героя та історіософську розповідь. Роман здобув головну нагороду на першому конкурсі, організованому видавництвом "Знак", був удостоєний премії Анджея Кійовського (1999) і був відібраний з-поміж 123 творів, поданих з усього світу, до сімки фіналістів Дублінської літературної премії IMPAC (2002). На сьогоднішній день роман перекладений 22 мовами. * Сенсація в Польщі... Блискуче написана і спонукає до роздумів. Її можна читати одночасно як трилер, захоплюючу любовну історію, а також як комічний політичний роман і соціальну сатиру. Відповідаючи дуже високим художнім стандартам, пропонує глибоке розуміння різних сфер і питань - від психології підліткового віку до ідеологічної неспроможності комунізму. Станіслав Баранчак Підбадьорлива, надзвичайно захоплива книга.... Самому Стендалю вона б сподобалася. А якби він знав польську мову, то, можливо, і написав би її. The Washington Post Чудове, рідкісне досягнення... Найкращі літературні твори зазвичай розповідають прості історії; саме те, як вони розповідаються, визначає їхнє входження до пантеону великої літератури. Лос-Анджелес Таймс Роман року ... Блискуче написаний, розумно побудований, постійно захоплюючий, пронизаний непохитною вірою в красу мистецтва. Die Welt Річ сліпучої винахідливості, точна і настільки потужно стимулююча, що замість того, щоб обговорювати її, хочеться просто милуватися нею.... У "Мадам" є все: поезія, політика і кохання. San Francisco Chronicle * Антоні Лібера (1949, Варшава) 2014 польський письменник, перекладач, літературний критик, театральний режисер. Перекладав трагедії Оскара Вайльда та Софокла, Вільяма Шекспіра, поетичний доробок Фрідріха Гельдерліна та Константіноса Кавафіса. Переклав і опублікував усі драматичні твори Семюела Беккета, деякі з його прозових творів, а також есеї та вірші. Виступив у ролі режисера пєс цього автора, ставив їх у Польщі та за кордоном.

Особисто я особисто тобі. Повість, інтервю

Іван Байдак

Дебютна повість «Особисто я особисто тобі» Івана Байдака протягом кількох років не полишала топ-десятки найбільш популярних українських книжок. Рецепт її успіху досі не розкритий, але ми маємо шанс причинити двері до майстерні автора: у цьому виданні ми пропонуємо розлоге інтервю з Іваном, яке розкриває таємниці творчого шляху молодого прозаїка. Про перевидання повісті розмови велися давно, читачі бурхливо реагували на кожну звістку про можливу появу книжки. Ми щасливі поділитися чудовою новиною: ця книжка є не лише перевиданням улюбленої повісті, але й можливістю зблизитися з особистістю автора, почути його думку, відчути його тривогу та разом із ним помріяти про майбуття. «...Знаю, минуть дні і я буду жаліти. Не за нею, не за стосунками. За своїми вчинками. В один день прокинусь і зрозумію, наскільки був нікчемним, як боявся прийняти кохання, яке вона так палко жадала подарувати. Насправді сумнівався, чи зможу їй дати те, на що заслуговує? Можливо, я її колись побачу. Не захочу більше відпускати. Жалкуватиму за втраченим часом, коли могли бути разом. Колись я, може, стану щасливим, хоча малоймовірно. Мене не залишать в спокої спогади, що мучитимуть до кінця життя. Її сльози не один раз викликатимуть піт серед ночі. Згадаю, як не впускав додому, не впускав у своє серце, у своє життя, яке в той день здаватиметься таким порожнім...» Іван Байдак Іван Байдак 2014 український прозаїк, есеїст, журналіст, перекладач, викладач. Дебютна повість «Особисто я особисто тобі» стала українським бестселером, довго не залишаючи топ-списки книгарень. Твори автора вирізняються складним психологізмом, оригінальним стилем, жанровою та стилістичною різноманітністю. Іван Байдак у 2020 році написав соціальний роман про інклюзію «(Не)помітні» . Цю книгу визнали однією з найкращих у 2020 році за версією Українського ПЕН-клубу. За мотивами книги було поставлено театральну виставу та організовано кілька фотовиставок, присвячених темі. Книжка перекладена та видана в Канаді, Польщі й Італії.

Дзяди

Адам Міцкевич

Поява перекладу драматичної поеми Адама Міцкевича «Дзяди» є гарною і важливою подією. І тому, що вона вперше виходить повністю під однією обкладинкою, і тому, що поєднує покоління й часи, народи й ідеї, країни й території, творчі помисли та насущні життєві проблеми, проходить крізь віки й охоплює величезний простір індивідуальної й колективної історії та свідомості, особистої долі й суспільної ролі сильної, незламної особистості, зокрема митця. Масштабами порушених у ній естетичних, художніх, філософських, історичних проблем, широкою тематикою й зверненням до фольклору, у якому просто й не завуальовано виражене народне розуміння добра, справедливості й цінності людського життя, увагою до національних питань, складною циклічною структурою та позначеними актуальними в часи Міцкевича проблемами поема сягає далеко за межі національної літератури, звертається до європейського досвіду багатьох народів, що в ХІХ столітті відповідали на тогочасну історично-політичну ситуацію й на розуміння людини та її призначення. Це один із найвидатніших творів польської літератури першої половини ХІХ століття.

Хороші пси неквапливо сягають фіналу

Адам Лешкевич

Адам Лешкевич та його персонажі невгамовно провадять діалог зі світом. Як наслідок, у цих віршах ефектно перемежовуються образи й терміни з найрізноманітніших царин: від італійської барокової музики до новітнього американського кіно, від популярних телешоу до елегій Райнера-Марії Рільке, від футболу до ботаніки2026 Очевидно, так іронічно та по-філософськи сполучати реалії міг би хіба що Константи-Ільдефонс Ґалчинський, якби на початку 2020-х років улаштувався зарубіжним спецкором на канал Майкла Щура. Адам Лешкевич (народився 1988 року в Ополі) 2013 польський поет. Пише, редагує, музикує, перекладає. Автор збірок Fantomowa głowa (2016) і Apokalipsa psa (2020). Лауреат літературних конкурсів імені Артура Фриза, а також Złoty Środek Poezji за книжковий дебют. Колишній редактор квартальника Pressje. Мешкає в Кракові. В2019ячеслав Левицький (народився 1988 року в Києві) 2013 український поет, перекладач, літературознавець. Кандидат філологічних наук. Лауреат перекладацької премії «Metaphora», поетичного фестивалю «Молоде вино», літературних конкурсів «Гранослов», «Кримський інжир / Qirim inciri», «Смолоскип», «Экслібрыс» імені Володимира Короткевича (відзнака опозиційної Спілки білоруських письменників), конкурсу на здобуття стипендії «Gaude Polonia» тощо. Автор трьох поетичних збірок, кількох монографій, а також численних різножанрових публікацій в українській і зарубіжній періодиці. Деякі твори письменника перекладено англійською, білоруською, вірменською, польською, сербською, французькою мовами. Мешкає в Києві.

Сільські двісті

Микола Шпаковський, Ростислав Шпук

Продовження сільської саґи Миколи Шпаковського та Ростика Фука, котре доповнює та перетворює попередню книжку 201cСільські вісті201c. Нові оповідання з яскравими сюжетами та не без моралі відкривають часто зневажені масовою культурою побут і щоденні турботи мешканців сіл.

Зворотний шлях. Українська трилогія (3)

Юзеф Лободовський

Фінальна частина "Української трилогії" Юзефа Лободовського завершує історію героїв та ставить важливі питання перед читачами, котрі не можуть бути вирішені тут і зараз. Широка етнічна й історична картина української Кубані в трилогії стала не лише метафорою трагічних перетворень, але й символом прагнень й великої людської волі.

Голоси

Ян Польковський

Книжка «Голоси» 2014 виняткове явище не лише в історії польської літератури, але й світової. Це окремий, самостійний поетичний голос, якому нема відповідника, адже як і кожне літературне явище, він не виростає на порожньому місці. Існують певні літературні збіжності, хоча водночас вони підкреслюють суттєві відмінності, що ламають канон чинної традиції. [..] «Голоси» належать до найкращих поетичних творів, написаних польською мовою, а їхня літературна сила бере початок не стільки в переживанні національної історії, скільки в потужній солідарності з родинами загиблих. Цей останній факт 2014 неймовірно важливий, оскільки виходить поза межі Польщі і поза 1970-й рік, який для мільярдів мешканців нашої планети не є знаковою датою. Немає причин думати, що хтось в Азії, Південній Америці чи навіть Європі знав і переживав вбивства в якомусь невідомому місті на березі холодного моря. Але злочинні уряди 2014 повсюди, а досвід зла 2014 знаний усім, як і загальнолюдським є оплакування вбитих. Біль утрати 2014 наша спільна справа на кожній географічній довготі чи широті. Оголене страждання, позбавлене історичних і географічних подробиць, зрозуміле всім. Нехай досвід відсутності найближчих, силою таланту втілений у художньому слові, несе катарсис, оте естетичне задоволення високою поезією, адже таким був задум автора. Юзеф Марія Рушар * Ян Польковський 2014 поет, прозаїк, публіцист і громадський діяч. Народився 10 січня 1953 року у місті Берутув (Нижньосілезьке воєводство), виріс у Новій Гуті. У 1972 2013 1978 роках навчався на факультеті польської філології Ягеллонського університету. Брав активну участь в роботі краківського студентського комітету «Солідарності». Видання: «Це не поезія» (To nie jest poezja), Niezależna Oficyna Wydawnicza NOWA, Warszawa 1980 «Дихай глибоко» (Oddychaj głęboko), ABC, Kraków 1981 «Вогонь. Із записів 1982-1983 рр.» (Ogień. Z notatek 1982-1983), Półka Poetów, Kraków 1983 «Дерева. Вірші 1983-1987 рр.» (Drzewa. Wiersze 1983-1987), Oficyna Literacka, Kraków 1987 «Елеґії з Тиманівських гір. 1988-1989 рр.» (Elegie z Tymowskich Gór, 1988-1989), Wydawnictwo Literackie, Kraków 2008 «Cantus» (Cantus), Wydawnictwo a5, Kraków 2009 «Тінь» (Cień), Znak, Kraków 2010 «Голоси» (Głosy), Biblioteka Toposu, Sopot 2012 «Сліди крові. Випадки Генрика Гарсиновича» (Ślady krwi. Przypadki Henryka Harsynowicza), Wydawnictwo M, Kraków 2013 «Польська моя любов» (Polska moja miłość), Wydawnictwo Pro Patria, Warszawa 2014 «Гірка година» (Gorzka godzinа), Wydawnictwo Sic!, Warszawa 2015 «Похід духів» (Pochód duchów), Biblioteka Toposu, Sopot 2018 «Розмови з Ружевичем» (Rozmowy z Różewiczem), PWM, Kraków 2018 «Портьє та інші оповідання» (Portier i inne opowiadania), TOPOS & Instytut Literatury, Sopot-Kraków, 2019 «Ризик бути поляком, із Яном Польковським розмовляє Пйотр Лєґутко» (Ryzyko bycia Polakiem, z Janem Polkowskim rozmawia Piotr Legutko), Instytut Literatury, Kraków 2019 «Пандемія та інші кари» (Pandemia i inne plagi), Volumen & Instytut Literatury, Warszawa-Kraków 2020 «Батькова ложка» (Łyżka ojca), Wydawnictwo Sic!, Warszawa 2021

Пейпербек. Зібрані вірші

Юрій Завадський

Його диктаторство вчувається у кожному рядку «Пейпербеку», надрукованому на ностальгійному a la газетному папері, 2013 всього трохи більше 460 жовтих, шорстких сторінок, обгорнутих помаранчевою обкладинкою у стилі олдскульних пінгвінів (привіт від Стронґовського) і все те у зручному форматі поклади-в-кишеню. За допомогою книжечки зібраного «Пейпербек» кожен може повноформатно погратися у юріязавадського, чи повправлятися в артикуляції (примітка: гра ускладнюється тим, що тре відійти від майже магнетичного бажання поепігонствувати). Про те, що всередині. А там причаїлися 11 частин. Прикметно, що три з них означені юрійзавадський, остання 2013 Бонус. Спершу 2013 «СЛИПСТРІМ». За ним «Спазм» - укомплектована передмовою, котра бодай щось та розповідає: «Якось спробував склеїти те, що давно бродило в голові, і змішати нові й старі техніки, про що собі мріяв. Вірші дивним чином закрутилися довкіл духової музики, дихання й прадавніх звуків, що виходили з кісток, легень і рук розкиданих землями людей».

Канти

Ян Польковський

Ян Польковський (нар. 1953) 2014 поет, видавець та редактор періодики та підпільного видавництва книг у Польській Народній Республіці, у вільній Польщі 2014 видавець та редактор часопису «Czas krakowski». Народився у Бєрутові, із двох років мешкав у Новій Гуті. У 1972 році він вступив на полоністику до Яґеллонського університету. Батько двох синів і двох дочок, дідусь п2019яти онуків. У 2016 році Президент Республіки Польща Анджей Дуда нагородив Яна Польковського офіцерським хрестом Ордена Полонії Реститути та Хрестом Свободи та Солідарності за заслуги перед польською культурою, а міністр культури та національної спадщини нагородив його золотою медаллю Gloria Artis (2018).

Контрабандисти

Конрад Янчура

Двоє хлопців з маленького села біля Любачова нещодавно стали контрабандистами. У багажнику синього пассата вони перевозять через український кордон сигарети «Прима», горілку «Хлібний дар», цукерки, халву та кетчуп. Сенсей, локальний ватажок цього бізнесу, намагається «підняти» своїх підопічних на вищий рівень. У грі з2019являється таємничий вантаж для Едо з Пшемишля2026 «Контрабандисти» 2013 це не тільки трилер про провінційну мафію. Це також загальна картина підкарпатської провінції, де панує анархія і ксенофобія. Після прочитання перших п2019яти сторінок тексту, мені одночасно хотілося плакати і блювати, з усвідомленням того, що я ненавиджу Польщу і більше не хочу тут жити. Якщо автору йшлося саме про такий ефект, то йому це вдалося. Кая Путо, журналістка, редакторка та перекладачка * «Контрабандисти» Янчури 2013 це книжка про Підкарпаття, якої не було до цього. І хто його знає, чи раніше взагалі було таке Підкарпаття. Вічне пограниччя перетворилося на кордон, за яким живуть демони. Ними дуже легко лякати, на них легко спихати те, що сам пропускаєш попри вуха. Янчура пише просто, прямо і сильно. І переконливо. Читається все швидко, шкода, що не довго. Зємовіт Щерек, письменник і журналіст * Конрад Янчура працював копірайтером, журналістом, літературним критиком і контрабандистом. На разі працює в ІТ. Мешкав у Бухаресті, Кракові та Любачові. «Контрабандисти» 2013 це дебютна прозова книжка Конрада Янчури. * Юрій Матевощук 2013 поет, перекладач, організатор Мистецького фестивалю «Ї», координатор подій в книгарні «Є» в Тернополі, директор «Культурного центру Івана Марчука» в Ланівцях. Автор чотирьох поетичних книг. Автор перекладу книг Корнеля Філіповича «Провінційний роман» та Пйотра Черського «Отець відходить». Лауреат премії ім. С. Будного. Член НСПУ.

Отець відходить

Пйотр Черський

Це книжка про Івана Павла ІІ 2013 «Польського Папу Римського» 2013 міні-роман про так зване покоління «J.P. II». Образ польського суспільства у Кракові зіставлено з образом медіа 2013 всюдисущі телевізійні станції, Марші Мовчання, Матчі Спокою, Чорний Інтернет та багато інших колективних акцій. 1 квітня 2005 року (в переддень смерті Івана Павла ІІ) головний герой твору прибуває на стипендію до найбільш любленого міста усіх поляків і, ніби Одіссей, мандрує краківськими помешканнями і переповненими кнайпами, розмовляючи з представниками місцевої молодої інтеліґенції, а інколи молоддю з інших міст та країн, про Папу Римського, обговорюючи те, що давно відомо та порушуючи так звані «білі плями» 2013 теми, які не рекомендується обговорювати. Він стає учасником різноманітних подій та опісля критично портретує медійний візерунок суспільства, яке стає свідком того, як на екранах, моніторах, у слухавці на живо вмирає Отець. * Доля звела мене з Пйотром Черським на тій самій стипендії у Кракові, де він писав цей роман. Більше того, мав нагоду бути присутнім на, мабуть,перших публічних його читаннях 2013 досі стоять в голові образи перемикання телеканалів головним героєм, коли серед кадрів скорботи він раптом натикається на китайців, що, мов ні в чім не бувало, грають у пінґ-понґ. Пронизлива, глузлива, десь розпачлива, але чесна книжка, присвячена спробі зрозуміти себе, людей, смерть і межу між цими речима. Відтепер 2013 документ епохи. Любко Дереш * «Отець відходить» Пйотра Черського 2014 це щось середнє між потоком свідомості та белетризованим репортажем-рефлексією про гнітючу атмосферу, яка панувала в Польщі за кілька днів до та відразу після смерті Івана Павла ІІ. Читаючи, спершу захоплюєшся тим, як неймовірний сплеск релігійності об2019єднав поляків, а вже за мить розгублено кліпаєш, коли автор із безжалісною точністю зображує, наскільки короткочасним виявилося об2019єднання. Ще до того, як труну із Папою доправили до гроту в соборі святого Петра, обрáзи, спекулювання та сповнені ненависті суперечки повернулися. Ця книга про те, що ані сліпа віра у величне, ані пристрасні запевняння самих себе у власній доброті та моральності, не роблять нас хорошими. Анітрохи. Дуже рекомендую. Макс Кідрук