Поклик племені

Маріо Варґас Льйоса

Інтелектуальна автобіографія Нобелівського лауреата з літератури. Картографія мислителів-лібералів про розвиток ідеологій у ХХ сторіччі, з перспективи, яка з2019являється, «коли стаєш на плечі гігантів». Автор аналізує свою ідеологічну еволюцію й фундаментальні праці видатних науковців, які допомогли йому розвинути новий корпус ідей після великої ідеологічної травми 2014 розчарування в Кубинській революції (і поїздки в 60-х до СРСР, де побачив нужду і несправедливість), відтак 2014 відхід від ідей Сартра, який надихав письменника в юності. «Якщо у 60-ті, та й пізніше, ти хотів називати себе інтелектуалом, то не міг не бути марксистом, інакше тебе піддавали нищівній обструкції», 2014 і як вирок: «марксизм не ідеологія, це релігія для західних інтелектуалів». Трансформація світогляду Льйоси розмічена сімома великими мислителями, з якими веде відвертий діалог. Адам Сміт, Хосе Ортеґа-і-Ґассет, Фрідріх Гаєк, Карл Поппер, Реймон Арон, Ісая Берлін і Жан-Франсуа Ревель 2014 саме ці велетні показали йому традицію мислення, яка дає привілей індивідові перед племенем, нацією чи партією і яка обстоює свободу слова як фундаментальну цінність для здійснення демократії. Схожої літератури в світі дуже мало, причини і наслідки ідеологічних впливів на цивілізацію й людське мислення можна простежити лише відсторонено і з великої часової дистанції.

Чарівний світ. Притча

Тимофій ГАВРИЛІВ

Знайдений у контейнері для сміття, герой роману «Чарівний світ» виростає серед волоцюг. Жертву грандіозної бізнес-афери, його переховують у відомчому готелі, де він знайомиться з покоївкою Мартою. Їхні стосунки об-риваються, коли герой, отримавши фальшивий паспорт, покидає країну. Проте минуле, з яким він, здавалося б, на-завжди розпрощався, раптом наздоганяє його.

Божевільні з Вифлеєма

Усама Аль-Ейса

Усама аль-Ейса 2013 письменник, публіцист і дослідник, уся творча і професійна діяльність якого щільно сконцентрована довкола палестинської тематики 2013 політики, історії, географії, культури 2013 із центром у Вифлеємі, цьому прадавньому містечку, у якому він народився у таборі для біженців 1963 року. Велика мала батьківщина автора є натхненням і джерелом усіх його художніх та академічних текстів, тож звучить у назвах оповідань та романів. Письменник занурює читача у глибокі та трагічні історії славетного святого міста через комічні, насичені міським фольклором оповідки, в яких реальне сплітається із неймовірним і загадковим. Герої цієї книжки 2013 що знедолені міські маргінали чи пацієнти психіатричної лікарні, що історичні особистості чи сучасні відомі політики, проте, 2013 аж ніяк не героїчні. Крізь історії божевільних із Вифлеєма, у всьому різноманітті їхніх безумств, шаленств, одержимостей і просто глупств, роман відкриває таємниці справжнього світу палестинців, у якому, за словами письменника, «неможливо вижити без тієї чи іншої долі божевілля», яке, зрештою, стало для них «єдиним способом опору».

Кольори наших споминів

Мішель Пастуро

Чи замислюємося ми, яку роль грає колір у нашому житті? Мабуть, що ні. Адже ми так звикли до різнобарв2019я світу, що у вирі сучасного життя майже не помічаємо цього. Утім колір має давню, багату й загадкову історію. Ви хочете дізнатися, коли жовтий став кольором перемоги і чому діти не люблять фіолетовий? Чому червона автівка не надто пасує поважному «батечку сімейства» і чи справді спати на чорних простирадлах означає прикликати до себе ночами диявола? Чому зелений іще від доби Середньовіччя набув поганої слави, що подеколи переслідує його й сьогодні, а смужки на одязі донедавна сприймали як щось непристойне? Тож вирушайте у захопливу подорож разом із французьким істориком Мішелем Пастуро 2013 ерудованим мрійником, цікавим оповідачем, знаним фахівцем кольорів. Його «хроматичний щоденник», довжиною в півстоліття (195020132010), простежує історію кольорів у Франції та Європі й охоплює чи не всі царини людського життя 2013 одяг і їжу, спорт і кіно, літературу, мову та живопис, емблеми, герби та прапори, музеї, метро тощо. Кольори навкруги. Варто їх побачити.

Щоденник однієї зради

Еміліос Солому

Лінія життя людини є прямою, однак, потрапивши в замкнений простір острова, вона може перетворитися на коло чи своєрідну спіраль. Грецький археолог Дукареліс двічі потрапляє на Куфонисі, всіма забутий острівець посеред кікладського розмаїття, на якому його життя поєднається з долею трьох жінок. Він намагатиметься зв2019язати розірвану нитку власної історії для того, щоб вирватися з колоподібного блукання лабіринтом сучасності, віднайти втрачену рівновагу та зрозуміти себе, адже першим кроком зради завжди є зрада самого себе. Паралельно він повинен розплутати клубок, що поєднує археологічні знахідки, адже знання минулого допомагає збагнути причини, що призводять до сучасного стану справ. Та чи можна лишитися переможцем у змаганні, коли твоїм суперником є Час?

Колекція. Театральна. Христина, дівчина-король

Мішель Марк Бушар

Королева Христина, безстрашна і зухвала антиконформістка й авангардистка. У неї більше чоловічої снаги, ніж у її воїнів. Вона більший політик від власних дипломатів. Ерудованіша за придворних учених, вона ставить амбітну мету 2014 освічувати свій неписьменний народ. Вона запрошує до свого королівства сірості та криги французького філософа Рене Декарта, аби той навчив її механізмів пристрастей, які населяють душу і тіло людини. Але розібратися у власних почуттях їй не таланить. Обов2019язок перед королівством чи палке кохання до жінки? Вона обиратиме...

Таємна зброя

Хуліо Кортасар

Книжка-лабіринт, що перевертає традиційні уявлення про взаємозв2019язок форми і змісту літературного твору. До збірки «Таємна зброя» Хуліо Кортасара (1914 2013 1984) увійшли одні з найуславленіших шедеврів аргентинського класика, які при уважному прочитанні складаються в єдине концептуальне ціле. Їхня дія розгортається в Парижі, де Кортасар прожив понад 30 років. Вони позначені тематичною і стильовою печаттю автора: це кінокадри богемного життя Міста світла, суміш реальності і фантазії, експериментування з мовою, поезтизована проза, тонкий психологізм деталей. П2019ять філософських притч, в яких переплелися інтелектуальна фантастика, магічний реалізм і детектив. На творах Хуліо Кортасара виросло багато майбутніх майстрів красного письма. Ґабріель Ґарсія Маркес зізнавався, що в юності мріяв, «коли виросту, навчитися писати, як Хуліо». «Час минає, обставини життя людей змінюються. Але події минулого не щезають безслідно, вони живуть у людській пам2019яті, інколи повертаючись і втручаючись у нову, сьогоденну реальність. Не можна зовсім забувати минулого, бо колись воно нагадає про себе. Такий лейтмотив оповідання «Таємна зброя», де коханню двох молодих парижан 2013 П2019єра й Мішель 2013 заважає жорстока травма, яку дівчина пережила в часи війни 2026» Юрко ПОКАЛЬЧУК «Герої Кортасара 2013 найзвичайніші люди, їх поєднує рутина випадкових прив2019язаностей і таких самих випадкових незгод. Атмосфера 2013 марки цигарок, вітрини, прилавки, пляшки віскі, аптеки, аеропорти, перони 2013 найзвичайніша. 2026Та поволі починаєш розуміти, що це не так. Оповідач уміло втягує нас у свій страхітливий світ, де немає місця радості». Хорхе Луїс БОРХЕС

Син роду

Челучи ОН2019ЄМЕЛУКВЕ-ОНУБІЯ

«Син роду» 2014 це розповідь про двох жінок, які застрягли в густому павутинні традицій та звичаїв щодо класової та гендерної нерівності і материнства. Життя двох нігерійських жінок, таких різних за класовим та соціальним статусом, раптово перетинаються, коли їх викрадають із метою викупу та утримують в ув2019язненні, - доволі звичний вид заробітку у країні, яка ще не цілком оговталася після останньої громадянської війни. Отже, про жінок. У нігерійському місті Енуґу юна Нвабулу, яка з десяти років працює домашньою служницею в заможній родині, мріє стати секретар-машиністкою і ходить до школи, як тільки звільняється час від численних домашніх справ. Вона висока, струнка і вродлива. На відміну від неї Джулі 2013 сучасна жінка, освічена й заможна. Через багато років Нвабулу та Джулі опиняються разом в тісній комірчині, куди їх зв2019язаними кинули викрадачі, що вимагають від їхньої рідні викуп за них. Перелякані до смерті, бідолашні жінки, аби якось заспокоїтися та згаяти час, розповідають одна одній про своє життя. І тут виявляється, що їх, таких різних, поєднує велика таємниця, яка з того дня навіки поєднає їхні долі. Пронизана великою життєвою силою та глибокою людською драмою, книжка розповідає про напружену радикальними подіями та змінами сорокарічну сторінку історії Нігерії, віддаючи шану стійкості та мужності жінок, яким вдається вижити і знайти свій шлях у світі, який залишається від владою чоловіків. Що вам відомо про Африку та її народи, окрім того, що там спекотно і що це континент, де живуть слони, зебри та жирафи, а європейці їздять туди на сафарі? А між тим Африка 2014 це одна п2019ята земного суходолу, населення Африканського континенту становить 1,1 млрд людей. За прогнозами аналітиків, до 2050 року ця цифра подвоїться. Кількість етносів на материку оцінюють від 500 до 3000. За різними оцінками, на континенті розмовляють понад 2000 мовами. А що ви знаєте про Нігерію? Назва країни походить від назви потужної ріки 2014 Нігеру. Це найбільш густонаселена країна Африки. Тут мешкає майже 191 млн людей. У Нігерії проживає велика кількість різних за етнічним та культурним різномаїттям місцевих племен: згідно з останніми даними їх близько 400. Офіційною мовою в Нігерії вважається англійська, хоча в цілому тут розмовляють приблизно 500 мовами. За прогнозами ООН до 2050 року нігерійців буде 450 мільйонів чоловік. Це ІІІ місце в світі після Індії та Китаю. У Нігерії народжується найбільша у світі кількість близнюків. Приблизно 50 на 1000 новонароджених. Це вчетверо частіше, ніж будь-де на планеті. За це країну ще називають Землею близнят. В середньому в кожній нігерійської сім2019ї росте 5 дітей. Приблизно третина громадян старше 15-річного віку є малограмотними людьми. Нігерія 2013 четвертий за обсягами експортер нафти у світі. Тут знаходиться місто Лагос, що було столицею Нігерії з населенням більше 20 мільйонів чоловік. Зараз столиця Абуджа. Лагос на сьогодні є своєрідним торговим хабом Західної Африки. Сюди приходять кораблі з усього світу, товар перевантажується в так фури, які роз2019їжджаються по всім країнам. На штучному острові біля Лагоса будують діловий центр вартістю 6 мільярдів доларів. Головний інвестор 2014 мільярдер Гілберт Чогоури. Нігерія посідає друге у світі місце за кількістю щорічно випускаючихся кінофільмів, поступаючись лише Індії, а осередок нігерійської кіноіндустрії, за аналогією з Голлівудом, називається Ноллівуд. Головне багатство Нігерії 2014 нафта і газ. За запасами нафти Нігерія посідає 7-е місце в світі, її має вистачити ще років на 15. Видобуток нафти давало до 90% валютних надходжень. Випередивши ПАР, Нігерія стала першою країною в Африці за величиною ВВП. Наприклад, у 2001-2012 рр. середній темп зростання ВВП становив 9%. Зараз він зупинився через падіння ціни на нафту. Додалася також девальвація найри на 40%. Зараз Нігерія повільно виходить зі стану рецесії. За місце на нігерійському ринку змагаються Китай, його товарообіг становить 18 мільярдів доларів і Індія (17 мільярдів доларів). Перший африканець, який отримав Нобелівську премію миру 2014 письменник Шойинка з Нігерії. З 100 найбільш впливових людей в Африці 2014 21 людина з Нігерії. Хоча країна вважається провідним виробником нафти на континенті, її складно назвати високорозвиненою. Велика частина населення живе в бідності, не маючи доступу до предметів першої необхідності. В цілому мусульмани і католики в Нігерії ставляться один до одного толерантно. Ексцеси, звичайно, бувають. Є принципова домовленість між елітами про те, що президенти країни по черзі міняються 2014 мусульманин, християнин. Нігерія входить в трійку країн по зараження ВІЛ. Майже кожен 30-й нігерієць є носієм вірусу імунодефіциту. У Нігерії свої стандарти краси 2014 тут модно мати зайву вагу. В Нігерії за офіційними даними проживає 645 мільйонерів. 520 з них в Лагосі.

Лютий

Василь Сторчак

Це роман 2014 прощання, зворотний відлік до точки неповернення. Нас усе ще об2019єднує те, що було до 24 лютого. Попри те, що прощання з тим світом неминуче. Це роман-маніфест героїв проти ідеологічності як такої, проти нав2019язливості будь-якої ідеології суспільству і кожному зокрема. Дійсність оголює справжні цінності і знімає маски. Автор зображує суперечливі почуття і вчинки героїв, один з яких має межовий розлад особистості, і закрадаються сумніви, наскільки адекватно тепер можемо говорити і, тим паче, писати про війну. Про втрачене назавжди, вже без жодних ілюзій. Але це світ, який варто було б запам2019ятати, двері в той світ зачинилися назавжди. Свою історію стримано пише ексвійськовий і психолог, і хай нема в його словах надлюдського саспенсу війни, та проникливо виписана повсякденна реальність, будні життя киян перед вторгненням зла. Більшість людей за повсякденністю не бачать цінності власного життя, кожного прожитого дня і світу навколо, історії вулиці, дому. А в цій круговерті вирує таке безмежне життя, що жодна війна не спроможна його спинити. І життєствердність почуттів відгукується в уяві: зима тривоги нашої не може тривати вічно.

Борхес, неписаний

Хорхе Луїс Борхес

Хорхе Луїс Борхес (1899 2014 1986) 2014 культовий автор інтелектуалів, професор honoris causa провідних університетів світу й провідник Вавилонською бібліотекою й чи не всіма бібліотеками світу. Коли у 1978 році Борхесу запропонували прочитати цикл лекцій, він обрав для них теми, з якими його зріднив час. У першій великий аргентинський письменник розповідає про книжку, в другій про безсмертя, у третій про Сведенборга 2014 візіонера, який написав, що мертві обирають пекло чи рай зі своєї власної волі. У четвертій 2014 про детективну історію, а в п2019ятій 2014 про час. «У нас є багато прагнень, серед них 2014 прагнення жити і жити вічно, але також є прагнення кінця, окрім страху і його реверсу 2014 надії. Але все це може збутися без особистого безсмертя, воно нам не потрібне. Особисто я його не бажаю і боюся; для мене було б жахливо знати, що я триватиму далі, було б жахливо думати, що я залишатимуся Борхесом. Я вже втомився від себе самого, від свого імені та своєї слави і хочу звільнитися від усього цього», 2014 говорив Борхес, раєм для якого була бібліотека.Хорхе Луїс Борхес (1899 2014 1986) 2014 культовий автор інтелектуалів, професор honoris causa провідних університетів світу й провідник Вавилонською бібліотекою й чи не всіма бібліотеками світу. Коли у 1978 році Борхесу запропонували прочитати цикл лекцій, він обрав для них теми, з якими його зріднив час. У першій великий аргентинський письменник розповідає про книжку, в другій про безсмертя, у третій про Сведенборга 2014 візіонера, який написав, що мертві обирають пекло чи рай зі своєї власної волі. У четвертій 2014 про детективну історію, а в п2019ятій 2014 про час. «У нас є багато прагнень, серед них 2014 прагнення жити і жити вічно, але також є прагнення кінця, окрім страху і його реверсу 2014 надії. Але все це може збутися без особистого безсмертя, воно нам не потрібне. Особисто я його не бажаю і боюся; для мене було б жахливо знати, що я триватиму далі, було б жахливо думати, що я залишатимуся Борхесом. Я вже втомився від себе самого, від свого імені та своєї слави і хочу звільнитися від усього цього», 2014 говорив Борхес, раєм для якого була бібліотека.

Скрипка Спіріт Лейку

Клер Бержерон

1914 рік. Юна талановита скрипалька Олена та її брат Віталій полишають Україну і їдуть до країни справжньої свободи. Канада зустрічає їх незатишно. Почалася війна, і вони опинилися серед сімей в2019язнів у таборі Спіріт Лейк. Доля змушує Олену ухвалювати рішення, що кардинально вплинуть на її майбутнє. Зустріч з Александром Лявальєром перевертає все її життя з ніг на голову. Адже, незважаючи на війну, у цьому світі таки є щасливі люди. Чи має вона право на мрію? Заборонене кохання українки Олени та канадця Александра викликає презирство у її оточенні. У свідомості людей вони тепер кляті коханці2026 На початку Першої світової війни уряд Канади, підштовхуваний зростанням ксенофобії населення, створив по всій країні двадцять чотири табори для ув2019язнення, тільки два з яких могли прийняти сім2019ї в2019язнів, зокрема й табір Спіріт Лейк в Абітібі. Там утримували турків, німців і дуже багато українців. Саме у цьому маловідомому місці відбуваються події захопливого та зворушливого роману Клер Бержерон. Її талант 2014 показати маловідомі сторінки нашої історії та заселити їх персонажами, яких ми з однаковою силою можемо любити або ненавидіти. André Maccabée, Cité Boomers Я завжди думав, що мистецтво писати 2014 це насамперед уміння підбирати потрібні слова й складати з них точні речення, що дозволяють автору переносити читача до місця, у час і в контекст, у який сам читач насправді себе уявляє. Якщо це мистецтво насправді таке, то Клер Бержерон, ви володієте ним на рівні, з яким я мало стикався. Я дав цьому роману оцінку 201eЧудово201d, що трапляється так зрідка, що мені цікаво, чи я хоч ще колись оцінював іншу книжку з тисяч прочитаних мною. Як і будь-який мешканець Амоса, який поважає себе, я чув про озеро Духу і відвідував маленьку церкву в Ля Ферме, що стала музеєм того сумнозвісного табору, але ви, пані авторко, ви змусили мене пережити надзвичайно зворушливі миті. Gilles Boucher, Radio Boréal FM 105,3 Мадам Бержерон змушує нас відчувати всі емоції, якими живуть герої цього дуже успішного роману, і я чекаю на її наступний роман. Pause lecture

Колекція біографій лідерів-ідеологів «PRINCEPS-NATIO-TEMPUS». Партійний "націоналіст". Парадокси Петра Шелеста

Юрій Шаповал

У політичній історії України ХХ століття Петру Шелесту належить особливе місце. Пройшовши нелегкий життєвий шлях, він у 1963 році став першим секретарем ЦК Компартії України. Підтримував М. Хрущова і його політичну лінію, однак опинився серед тих, хто привів до влади Л. Брежнєва. Виступав проти «празької весни» 1968 року і в той же час блокував тотальне придушення інакомислення в Україні. Визнавав сталінський авторитет і водночас вимагав, щоб московське керівництво дотримувалось офіційно декларованих принципів у відносинах центру і тодішніх союзних республік. Був проти демонтажу СРСР і разом з тим сприяв зміцненню українських національних традицій, шанобливого ставлення до минулого України. У чому ж секрет такої двоїстості Петра Шелеста? Хто і як створив йому імідж «надмірного» українського патріота і навіть «націоналіста»? Як склалася його доля після того, як його відправили на «підвищення» до Москви, а потім піддали політико-ідеологічному остракізмові? На ці та інші питання прагне знайти відповіді автор цієї книжки, написаної з використанням унікальних і недоступних раніше архівних джерел.

Колекція. Театральна. Саломея

Оскар Вайлд

Вайлд написав «Саломею» французькою, коли жив у Парижі взимку 1891 року. До постановки її почали готувати у Лондоні в червні 1892 року. Головну роль мала виконувати Божественна Сара 2013 сорокасемирічна Сара Бернар. Однак цензура скасувала виставу на підставі того, що в ній було зображено біблійних персонажів, а це в англійському театрі було заборонено ще з XVI ст. Вайлд, певна річ, дуже обурився. Заборона на показ вистави у Британії тривала аж до 1931 року. Тож уперше її поставили у Франції, в театрі «Евр», осередкові символізму, в Парижі 1896 року. Режисувати її взявся Люньє-по 2013 поборник поетичного театру і керівник «Евру». Сам Вайлд на той час уже був ув2019язнений у Редінґській тюрмі за «особливо непристойну поведінку». Оскільки заборона вистави не поширювалася на публікацію тексту, Вайлд довірив переклад «Саломеї» на англійську своєму коханцю лорду Альфредові Дуґласу, а Обрі Бердслі узявся створити до неї візуальний ряд. Переклад автора не задовольнив, тож він допрацював його. А ілюстрації Бердслі теж не пройшли цензуру як надто непристойні для публікації. Відтак «Саломея» побачила світ спершу французькою (1893 рік), а потім англійською (1894 рік). Після Вайлдової смерті у 1900 році «Саломею» на теренах Європи спіткала неабияка популярність, а в 1905 Ріхард Штраус написав за нею оперу.

Найпотаємніший спогад людський

Mohamed Mbougar Sarr

Поєднайте Борхеса і Шмітта, Альєнде і Мо Яня 2014 отримаєте Могамеда Мбуґара Сарра. Він так само непередбачуваний і стилістично строкатий, як і його головний герой 2014 Т. Ш. Еліман. «Найпотаємніший спогад людський» за формою є романом-розслідуванням, та насправді це майстерний постмодерністський твір, який іронічно (а іноді й цинічно) грається сам у себе, грається в літературу. Роман зачіпає безліч тем 2014 від кривди колоніалізму й провини Європи перед Африкою до сексуальної та інтелектуальної ідентичності на тлі війни й цивілізаційної кризи. Це водночас екзо- і езотеричний твір, який прагне ідеалу 2014 достоту «Аламут» Бартола, 2014 але залишається вкрай простим і гуманним. Видатний твір, справжня перлина, яка чарує, захоплює вашу уяву 2014 і ніколи вже не відпускає. Маріанн Пейот, «L2019Express» Вигадливість, сміливість і непримиренність мови перетворюють цю книжку, в якій ідеться про нагальну потребу жити й писати, на справжнє зізнання в любові до літератури. Летиція Фавро, «Lire» Цей роман постає як безмежний лабіринт 2014 однак лабіринт дуже людяний (генеалогічний, політичний, естетичний), у якому автор, хоч і не подає нам руки й не веде нас сам, усе ж ніколи нас не залишає на самоті. Каміль Лоранс, «LeMonde»

Кат

Євгенія Кононенко

У новій книзі Євгенії Кононенко об2019єднано новели й мініатюри, так чи інак дотичні до теми творчості й книжок. Це не спогади, а специфічний досвід письменниці, яка знає таємниці, як зачинаються, народжуються і живуть власним життям тексти. Як до цього ставляться ті, хто поряд, і ті, хто далеко. Чи справді літературний текст може вбити? І чи може він урятувати? І чи може спасти? Кат, палач, цалау, вердуго, шарфрихтер2026. Дорога від професійного вбивці до професійного письменника 2013 хвора вигадка чи психологічна істина? Центральний текст книжки Євгенії Кононенко не виключає жодної можливості2026 Професор Ірина Бетко, Вармінсько-Мазурський університет, м.Ольштин, Польща Нова збірка оповідань Євенії Кононенко посяде почесне місце в розмаїтті сучасної української літератури. Це жанр, в якому Кононенко є особливо сильною, то ж сподіваємося що її найновіші твори читатимуть у всьому світі в англійському перекладі. Професор Патрік Джон Корнесс, університет Ковентрі, Велика Британія

Другий чоловік

Ларрі Трамбле

Самюель нічого не знає про жінку, з якою одружується. Роками його батько не шкодував зусиль, аби зробити сина привабливим, і «відгодовував» його, як птаха, готуючи до цього знаменного дня весілля. Родина щаслива, Мадам багата, і фінансові проблеми незабаром усі буде вирішено. Самюель мусить просто любити Мадам. На острові, де живе Самюель, панують жінки. Горе тому чоловікові, який намагається змінити усталений порядок і звільнитися від дружини. Одружившись, Самюель має прикривати бороду, задовольняти бажання Мадам і ... МОВЧАТИ. Що ж може чоловік, якого легко замінити, у світі, де домінують жінки? При всій сміливості, характерній для Ларрі Трамбле, автор дарує нам таки романтичну історію про деформоване дзеркало, розхитані забобони та нашу добровільну сліпоту, піднімаючи пекучі проблеми домінування статей у суспільстві.

Колекція Кримінальний Роман. Озеро

Тадей Ґолоб

Словенія. Ідилічне Бохинське озеро, оточене засніженими гірськими вершинами. Переддень Нового року. Старший інспектор Люблянського управління поліції Тарас Бірса, вертаючись крізь хуртовину додому, натрапляє на дівчину, яка в озері виявила спотворене до невпізнаваності тіло молодої жінки. Хто це? Ліквідований свідок винаходу на мільйони доларів? Невинна здобич маніяка? А може, вона перейшла дорогу мафії? Інспекторові доручають розслідування, але як знайти вбивцю, якщо не знаєш, хто жертва? «Озеро» - перший у словенській літературі психологічний трилер у жанрі «нуар».

Зрошення пустелі

Петер Маріус Гуемер

На безіменне місто сучасної європейської країни без оголошення війни падають перші ворожі бомби, і Європа нагло прокидається від свого безпечного сну. Люди стають «самі собі чужі», а культура й наука поступово мілітаризуються і пристосовуються до потреб новоствореної армії. Цей час неочевидних змін геть неслушний для амбітного археолога Тіля та його студентки Персефони, які шукають посеред пустелі могилу прадавнього короля. Поки вони розкопують місце його поховання, їхні сучасники, глухі до голосів померлих, риють окопи і нові могили. Втім, війна точиться і в стосунках самих шукачів старовини. Адже вони прагнуть радше не історичної правди, а слави 2013 тієї влади над світом слова, завдяки якому переможці переписують свідчення переможених і вкарбовують себе в палімпсест історії.

Серія неформальна. Два кольори. Хвала гніву. Чому ми повинні гніватися частіше і більше

Сальваторе Ла Порта

Ми живемо у темні часи. Давно. Заздрість, злість, пригніченість та ревність поглинають нашу життєву енергію. Робота дратує. Керівник принижує. Кохання змушує мирити-ся з непорозуміннями. Залежність від соціальних мереж. Фейсбук із мімішними зображеннями котиків та песиків. А в коментарях 2013 купа образ та ненависті, расизму та сексизму; легіони тих, хто нудиться і шукає собі жертву для знущань, поповнюються із кожним днем. І як такому не гніватися? «Хвала гніву» 2013 черговий бестселер автора з Катаньї Сальваторе Ла Порти 2013 справжній маніфест на захист почуття, що протягом останніх десятиліть всіляко засуджувалося і викорінювалося із нашого суспільства. Але не сліпий гнів із нав2019язливою манією контролю, а те світле, сповнене мужності і шляхетності почуття, що здатне стати ру-шійною силою у боротьбі проти жорстокості сучасного суспільства. Чи думали ви про таке? Автор закликає скинути із себе дріб2019язкові хвилювання, нав2019язливі думки та істеричні напади, що марнують життя; відмовитися від хибної потреби контролювати усе й усіх: своїх дітей, своє «крісло», телефон коханої людини, 2013 і нарешті обернути вивільнену енергію на зброю захисту свого існування. Пора навчитися жити, піклуючись про інших, навчитися «виховувати власний гнів» і перетворити його на позитивну силу. Для широкого кола читачів.

Празька химера

Євгенія Кононенко

Євгенія Кононенко 2014 письменниця, яка не перше десятиліття скидає на читачів з високої літературної вежі інтелектуально-розважально бомби: новели, оповідання, есеї, повісті, романи, культурологічні розвідки й критичні статті. Елегантна іронія оповіді, несподіваний поворот сюжету, мов детонатор з годинниковим механізмом оприявнює таємні думки, страхи й почуття персонажів. І читачів, оголюючи людське єство, неписані табу, ритуали й забобони. Збірка короткої прози «Празька химера» 2014 це історії психологічної химерної реальності, якої не існує, хоч вона так само жива, мов віра в любов і диво, або пошуки того найважливішого, без чого життя втрачає сенс. Жага пізнання таємного і нерозгаданого, як стосунки між чоловіком і жінкою, крізь двері замкненої кімнати, яку створив експериментатор із почуттям справді чорного гумору. Для широкого кола читачів.

Синдром вільного падіння

Сергій ЛУЩИК

Іво 2014 самотній інтроверт, який прагне переосмислити своє життя в провінції. Він переїздить до міста, щоб втекти від реальності та позбутись нав2019язливих спогадів. У нього посттравматичний стресовий розлад (ПТСР), нездійснені мрії й велика колекція прочитаних книг. І тут його чекає несподівана пригода. Багата уява перетворює його на детектива, який береться за пошуки таємничої Єви. Чи знайде Іво свою Єву, а водночас і себе? У тексті чимало алюзій, прихованих і явних цитат, тимчасових зупинок сюжету і поетичних пауз, парадоксів, гіркої іронії, часто 2014 гра слів та сенсів, «текст у тексті». На думку редактора і видавця, перед вами не лише багатообіцяючий літературний дебют, ви поринете в особливу історію несподіваних і мистецьких відкриттів. А неймовірний талант оповідача просто зачарує.

Історія американських традицій. Від «Мейфлауера» до Сінко де Майо

Джек Девід ЕЛЛЕР

Спільне видання з видавництвом «Ніка-Центр». Як застільна пісня стала гімном Сполучених Штатів? Що насправді сталося у найперший День подяки? Хто вигадав слово «окей», яке лунає мільйони разів на хвилину по усьому світі? Звідки взялися джинси, без яких сьогодні ми вже не уявляємо свого життя? На ці та інші запитання шукає відповіді разом з читачами антрополог і соціолог Джек Девід Еллер у книжці «Історія американських традицій. Від «Мейфлауера» до Сінко де Майо». Традиції та звичаї 2013 надзвичайно емоційна і сповнена пристрастей частина людського життя. Великою мірою саме навколо них люди снують тканину буднів, на них орієнтуються, плануючи життя, плекають їх і дотримуються, а також вкрай вороже ставляться до кожного, хто ставить під сумнів їхню цінність. Знання власних традицій дозволяє розуміти й усвідомлювати себе. Знання чужих традицій дає змогу глибше зрозуміти й пізнати інший народ. Глобалізований світ вимагає такого розуміння дедалі більше. І не лише від істориків. Власне, проникнення у світ звичаїв дає уповні відчути, наскільки ми, люди різних культур і різного досвіду, різні й схожі водночас. А ще традиції 2013 надзвичайно потужна сила, здатна і гуртувати, і роз2019єднувати. Тож чим більше ми знаємо про те, як працює ця накопичена віками енергія, тим вдаліше можемо співпрацювати з нею і користати з її могутності. «Історія американських традицій» складається з чотирьох частин, у яких автор розповідає нам про політичні традиції і національні свята США, про притаманні американцям традиції повсякденності, а також про історію вигаданих персонажів, які стали для світу уособленням Америки. Стислі окремі розділи кожної частини охоплюють найважливіші традиційні символи і ритуали 2013 від гімну до американського прапора, від синіх джинсів до гамбургера, кока-коли й Міккі Мауса. За кожною традицією стоїть життєва повість реальних людей з їхнім суто людським бажанням сповнити життя сенсом. Під пером автора ці люди оживають, а з ними воскресають події та почуття, якими вони надихалися. Завдяки цьому перед нами розкривається не завжди проста, конфліктна, заплутана та суперечлива історія емблем та інституцій Америки, без яких її сьогодні годі уявити. Хтось міг би назвати роботу Еллера розвінчанням міфів, але це не так. Еллер любовно наповнює традиції справжнім життям і боротьбою, а відтак робить їх ще людянішими і теплішими. Автор підводить нас до усвідомлення: усі традиції винайдені конкретними людьми в конкретний час з конкретних причин, а процес "традицієтворення" триває вічно, особливо - в країні вільних людей. Глибока і вичерпна робота Джека Д. Еллера, як і годиться вдумливому дослідженню серйозного науковця, послідовно веде читача звивистими шляхами непростої і далеко не завжди райдужної історії потужної наддержави. На перший погляд, усе, про що пише автор, нам відоме. Хто ж сьогодні не знає американського гамбургера, чи Супергероя, вже не кажучи про кока-колу? Однак, Еллер пропонує найкраще і найбільше, на що може розраховувати читач: новизну і несподіваний, свіжий погляд на давно відомі речі. З книги Еллера читач отримує дещо навіть цінніше, ніж цікаві, зібрані по крихті та організовані у струнку, змістовну й захопливу розповідь знання з американської історії. Читач отримує дуже цінний інструмент, ту призму, крізь яку зможе оцінити власний світ і традиції свого народу, глибше зрозуміти своє, а відтак 2013 побачити ті численні зв2019язки, що об2019єднують людей усього світу, зрозуміти, скільки спільного у жителів різних півкуль і як схоже, попри розмаїття культур, усі ми переживаємо важливі для себе події та втілюємо їх у пам2019ятні ритуали й обряди. Автор без перебільшення пропонує нам оснащену гострими аналітичними інструментами, готову для глибокої інтелектуальної роботи лабораторію, з якої ми вийдемо з новим, багатшим і ширшим світоглядом, з новим самусвідомленням. Може здатися, що іронічність Еллера і величезний масив академічних знань та фактів, на які він спирається у своєму дослідженні, мали б позбавити традиції, цю важливу частину людського життя, емоційності. Та все навпаки. Академічна поблажливість автора дивним чином додає до цих описів тепла, затишку і людяності, а прагнення зазирнути в найпотаємнішу глибину складної теми виказує велику любов до власної країни і гордість за неї. Автор ретельно добирає саме ті подробиці з історії кожної традиції, які наповнюють її живою силою, роблять виразнішим її унікальне обличчя. Традиції проростають зі щирих переконань реальних людей, з їхньої віри та прагнень, іноді 2013 з туги за батьківщиною, іноді 2013 з особистих болісних втрат, а іноді 2013 з простого прагнення домашнього затишку й тепла, такого знайомого нам усім.

Забудь усе, окрім мене

Філомена Ґрандін

Іззі Янґ 2014 яскрава постать з покоління «бітників», поет і музи- кознавець, засновник знаменитого нью-йоркського Фольклорного центру в Ґринвіч-Віллидж і власник стокгольмської фольклорної крамнички, друг і перший продюсер Боба Ділана (це саме йому нобелівський лауреат присвятив пісню «Talking Folklore Center»), невтомний популяризатор народної музики, організатор числен- них фолк-концертів і зустрічей з авторами пісень у Нью-Йорку і в Стокгольмі. А ще він 2014 батько Філомени Ґрандін, чию книжку ви тримаєте в руках і яку вона розпочала писати ще за його життя. У мозаїці спогадів доньки й крізь призму родинних стосунків у цьому творі розкривається образ відомого і водночас невідомого Іззі Янґа.

Колекція. Театральна. П2019ятдесятниця

Девід Едґар

(1994) 2014 це реалістична драма, події якої відбуваються у неназваній балканській країні після падіння соціалістичного режиму. Автор свідомо уникає географічних прив2019язок, створюючи узагальнений і концентрований образ країни на перетині політичних інтересів сильних держав. Події п2019єси розгортаються навколо старовинної фрески, знайденої у старій закинутій церквичці, в якій наполеонівські солдати колись влаштували стайню, німецькі фашисти 2014 гестапо, комуністи 2014 му-зей історії релігії, а потім продуктовий склад. Відкритий стінопис композиційно подібний на шедевр Джотто «Оплакування Христа», щоправда, створений на кілька десятиліть раніше, що може змі-нити історію мистецтвознавства. Отже, за фреску розгортається справжня війна... За динамічним сюжетом, що нагадує вибухову суміш з інтелекту-ального детективу, трилера і соціальної драми, приховані болючі питання сучасності, на які інколи страшно відповідати.Тому Д. Едґар вкладає цинічні істини у вуста своїх персонажів: «Я вірю, що якщо ми хочемо справжніх змін, до влади мають прийти варвари. Люди, які руйнують, оскільки не знають, як боляче буде, коли стіни держави почнуть падати на голови». «Спочатку стріляємо, потім питаємо, що відбувається. Вітаймо у західному світі!» Змальовуючи хаотичний світ, наповнений облудою, цинізмом, ненавистю і невиправданою жорстокістю, Д. Едґар залишає місце для звичайної людяності, ось тільки чи виживе вона в цьому світі? «2026Важко не пригадати жахи Сараєво, вже не згадуючи про нещодавні події в Україні. Однак позитивний посил п2019єси міститься вже у її назві. П2019ятидесятниця нагадує нам про вечір, коли Святий Дух зійшов на апостолів і всі вони почали говорити різними мовами, але «кожна людина чула свою мову». П2019єса залишає нам нитку надії на те, що колись і ми навчимося пізнавати, чути і розуміти одне одного». Із рецензії Алексіс Солоцкі у The New York Times (2014)