Literatura
Світлана Талан
Поліна ніколи не забуде того, що сталося з нею в юності. Зараз вона успішна жінка, a тоді 2014 залякана дівчинка, яка з благанням дивилася в очі трьом ґвалтівникам. Але вони не пожаліли її, як і вона не пожаліла потім свою доньку, залишивши дитину в пологовому будинку. Поліна хотіла забути своє минуле. Вона втекла в інше місто, в інше життя. Але хіба можна втекти від себе? Якось Поліна ледь не потрапляє в ДТП, і її рятує незнайома дівчина. В її обличчі Поліна раптом бачить такі рідні риси... Але це неможливо. Вона спалила всі мости. Тоді чому в серці ледь чутно затремтіла надія?..
Світлана Талан
Поліна ніколи не забуде того, що сталося з нею в юності. Зараз вона успішна жінка, a тоді 2014 залякана дівчинка, яка з благанням дивилася в очі трьом ґвалтівникам. Але вони не пожаліли її, як і вона не пожаліла потім свою доньку, залишивши дитину в пологовому будинку. Поліна хотіла забути своє минуле. Вона втекла в інше місто, в інше життя. Але хіба можна втекти від себе? Якось Поліна ледь не потрапляє в ДТП, і її рятує незнайома дівчина. В її обличчі Поліна раптом бачить такі рідні риси... Але це неможливо. Вона спалила всі мости. Тоді чому в серці ледь чутно затремтіла надія?..
Алістер Маклін
Це шотландський автор морських детективів, парадоксальний і гостроязикий Алістер Маклін. І це його найвідоміший бойовик про суперагента Калверта. Враховуючи те, що саме за цим романом свого часу зняли фільм з Ентоні Гопкінсом, Калверт певний час походив у конкурентах Джеймса Бонда. Але був занадто реалістичним, бо Маклін сам був морським торпедистом під час війни, і йому було соромно перед флотськими товаришами фантазувати про машини, ґаджети й красунь так безбожно, як те робив «тато» Бонда Ієн Флемінґ. Хоча красуні, секретна зброя, човни, акваланги, детективний сюжет й порятунок Британської імперії тут теж в наявності. Але майже всі красуні залишаються живими, бо Маклін добрий, а його герой безсумнівно 2014 лицар Добра. Книжку переклав колишній моряк Антон Санченко.
Ніна Фіалко
Складно пояснити, чому в нашій країні ніхто не намагається порушувати питання про заборону сурогатного материнства. Натомість широко рекламується обґрунтування деяких діячів української науки, що це не що інше, як розвиток передових технологій та зростання свідомості сучасного суспільства. Шкода, що мало тих, хто пояснює аморальність багатьох людей, яка може обернутися для українців національною катастрофою. Хтось же має почати пояснювати людям, що, народжуючи та продаючи дітей, ми формуємо негативний образ нашої держави, яка стала «Меккою сурогатного материнства». На живих прикладах своїх чотирьох героїнь авторка намагається показати позитивні та негативні сторони сурогатного материнства. Події відбуваються в наш час. Роман захоплює з першої сторінки, читається легко та спонукає до багатьох роздумів і запитань...
О. Генрі
«Коловерті» 2014 одна з 12 збірок новел О.Генрі, що їх видавництво «Богдан» запланувало до друку. Саме завдяки своїм оповіданням, у яких іскрометний гумор тісно переплітається з маленькими трагедіями, а їхнє закінчення неможливо передбачити, письменник і зажив світової слави.
Абдо ВАЗЕН
У своєму першому романі YA культурний журналіст і письменник Абдо Вазен пише про сліпого підлітка в Лівані, який знаходить силу і дружбу серед малоймовірної групи. Виріс у маленькому ліванському селі, сліпота Басіма обмежує його залучення до матеріалів, які викладають у його школах. Незважаючи на любов і підтримку родини, його можливості здаються обмеженими. Тож у тринадцять років Басім залишає своє село, щоб приєднатися до Інституту сліпих у передмісті Бейрута. Там він оживає. Він вивчає шрифт Брайля і відкриває таланти, про які він не знав. Басім наділений своїми нововідкритими здібностями читати і писати. Завдяки нововиявленій впевненості в собі Басім вирішує ризикнути і подати новелу на конкурс, організований Міністерством освіти. Після перемоги в конкурсі його беруть на роботу в Інститут сліпих. В Інституті Басім, мусульманин-суніт, зав2019язує міцну дружбу з християнином Джорджем. Співпраця та колективна підтримка є основними для успіху кожного студента в Інституті, принцип, який долає релігійні відмінності. У книзі Інститут символізує позитивні зміни, які толерантність може принести країні та суспільству в цілому. «Колір повітря» 2014 це також книга про Ліван та його ставлення до людей з обмеженими можливостями. Він пропонує уявлення про життєво важливу роль сильної підтримки сім2019ї в індивідуальному успіху, внутрішньому функціонуванні таких установ, як Інститут, а також про унікальне релігійне та культурне середовище Бейрута. Прозора мова Вазена та лінійна структура, яку він використовує, призводять до зв2019язного та легкого для читання розповіді. «Колір повітря» є важливим внеском у літературу, в якій люди з обмеженими можливостями представлені недостатньо. Окрім розповіді про розширення прав і можливостей і дружбу, ця книга також має на меті розповісти читачам про людей з обмеженими можливостями та пролити світло на важливі ролі, які відіграють такі установи, як Інститут
Абдо ВАЗЕН
У своєму першому романі YA культурний журналіст і письменник Абдо Вазен пише про сліпого підлітка в Лівані, який знаходить силу і дружбу серед малоймовірної групи. Виріс у маленькому ліванському селі, сліпота Басіма обмежує його залучення до матеріалів, які викладають у його школах. Незважаючи на любов і підтримку родини, його можливості здаються обмеженими. Тож у тринадцять років Басім залишає своє село, щоб приєднатися до Інституту сліпих у передмісті Бейрута. Там він оживає. Він вивчає шрифт Брайля і відкриває таланти, про які він не знав. Басім наділений своїми нововідкритими здібностями читати і писати. Завдяки нововиявленій впевненості в собі Басім вирішує ризикнути і подати новелу на конкурс, організований Міністерством освіти. Після перемоги в конкурсі його беруть на роботу в Інститут сліпих. В Інституті Басім, мусульманин-суніт, зав2019язує міцну дружбу з християнином Джорджем. Співпраця та колективна підтримка є основними для успіху кожного студента в Інституті, принцип, який долає релігійні відмінності. У книзі Інститут символізує позитивні зміни, які толерантність може принести країні та суспільству в цілому. «Колір повітря» 2014 це також книга про Ліван та його ставлення до людей з обмеженими можливостями. Він пропонує уявлення про життєво важливу роль сильної підтримки сім2019ї в індивідуальному успіху, внутрішньому функціонуванні таких установ, як Інститут, а також про унікальне релігійне та культурне середовище Бейрута. Прозора мова Вазена та лінійна структура, яку він використовує, призводять до зв2019язного та легкого для читання розповіді. «Колір повітря» є важливим внеском у літературу, в якій люди з обмеженими можливостями представлені недостатньо. Окрім розповіді про розширення прав і можливостей і дружбу, ця книга також має на меті розповісти читачам про людей з обмеженими можливостями та пролити світло на важливі ролі, які відіграють такі установи, як Інститут
Ірина Демянова
Книгу «Комарики-дзюбрики» Ірина Дем2019янова присвятила творчій еліті Тернопілля. Смак слова, щирі почуття, іронію та мудрість демонструє письменниця у цьому збірнику різножанрових віршованих і прозових мініатюр, уміщених у розділи: «Дружні епіграми та панегірики», «Буцімто сентенції», «Примовки-перемовки», «Окрушини та строфи», «Пересміхи, перегуки», «Присвяти давні та недавні», «Ословлене». Тексти авторки за будь-яких обставин випромінюють оптимізм 2014 добрий настрій матиме кожен, хто візьме до рук це видання. Письменниця незмінно самоіронічна, тож глибинна й в оцінці колег, що засвідчує її непересічність та ерудицію. Все це дало змогу так безпосередньо, органічно та яскраво представити у «Комариках-дзюбриках» понад 150 творчих особистостей Тернополя.
Кому на Руси жить хорошо (Komu się na Rusi dobrze dzieje)
Николай Алексеевич Некрасов, Nikołaj Aleksiejewicz Niekrasow
Поэма Николая Некрасова «Кому на Руси жить хорошо» 2013 это большая народная эпопея, итоговое произведение автора, куда вошел весь многовековой опыт крестьянской жизни, все сведения о народе, кропотливо собранные поэтом в течение двадцати лет. История о споре семи мужиков, которые ищут ответ на вопрос 2013 кому на Руси жить хорошо. Долго спорят, но так и не найдя истину, отправляются в путешествие по Руси, чтобы найти счастливого человека и узнать правду. Много путей они проходят, разные люди им встречаются, и у каждого своя жизненная история. Одним из них был семинарист Гриша Добросклонов, обладающий очень сильной душой и большим сердцем, полным любовью к покойной матери и своей Родине. Если бы мужики-странники знали, что происходит в душе Гриши, 2013 они наверняка бы поняли, что уже могут возвращаться домой, потому как цель их путешествия достигнута... Поэма написана простым народным языком, с использованием фольклора, народных просторечий и поэтической лексики.
Конрад Янчура
Двоє хлопців з маленького села біля Любачова нещодавно стали контрабандистами. У багажнику синього пассата вони перевозять через український кордон сигарети «Прима», горілку «Хлібний дар», цукерки, халву та кетчуп. Сенсей, локальний ватажок цього бізнесу, намагається «підняти» своїх підопічних на вищий рівень. У грі з2019являється таємничий вантаж для Едо з Пшемишля2026 «Контрабандисти» 2013 це не тільки трилер про провінційну мафію. Це також загальна картина підкарпатської провінції, де панує анархія і ксенофобія. Після прочитання перших п2019яти сторінок тексту, мені одночасно хотілося плакати і блювати, з усвідомленням того, що я ненавиджу Польщу і більше не хочу тут жити. Якщо автору йшлося саме про такий ефект, то йому це вдалося. Кая Путо, журналістка, редакторка та перекладачка * «Контрабандисти» Янчури 2013 це книжка про Підкарпаття, якої не було до цього. І хто його знає, чи раніше взагалі було таке Підкарпаття. Вічне пограниччя перетворилося на кордон, за яким живуть демони. Ними дуже легко лякати, на них легко спихати те, що сам пропускаєш попри вуха. Янчура пише просто, прямо і сильно. І переконливо. Читається все швидко, шкода, що не довго. Зємовіт Щерек, письменник і журналіст * Конрад Янчура працював копірайтером, журналістом, літературним критиком і контрабандистом. На разі працює в ІТ. Мешкав у Бухаресті, Кракові та Любачові. «Контрабандисти» 2013 це дебютна прозова книжка Конрада Янчури. * Юрій Матевощук 2013 поет, перекладач, організатор Мистецького фестивалю «Ї», координатор подій в книгарні «Є» в Тернополі, директор «Культурного центру Івана Марчука» в Ланівцях. Автор чотирьох поетичних книг. Автор перекладу книг Корнеля Філіповича «Провінційний роман» та Пйотра Черського «Отець відходить». Лауреат премії ім. С. Будного. Член НСПУ.
Конрад Янчура
Двоє хлопців з маленького села біля Любачова нещодавно стали контрабандистами. У багажнику синього пассата вони перевозять через український кордон сигарети «Прима», горілку «Хлібний дар», цукерки, халву та кетчуп. Сенсей, локальний ватажок цього бізнесу, намагається «підняти» своїх підопічних на вищий рівень. У грі з2019являється таємничий вантаж для Едо з Пшемишля2026 «Контрабандисти» 2013 це не тільки трилер про провінційну мафію. Це також загальна картина підкарпатської провінції, де панує анархія і ксенофобія. Після прочитання перших п2019яти сторінок тексту, мені одночасно хотілося плакати і блювати, з усвідомленням того, що я ненавиджу Польщу і більше не хочу тут жити. Якщо автору йшлося саме про такий ефект, то йому це вдалося. Кая Путо, журналістка, редакторка та перекладачка * «Контрабандисти» Янчури 2013 це книжка про Підкарпаття, якої не було до цього. І хто його знає, чи раніше взагалі було таке Підкарпаття. Вічне пограниччя перетворилося на кордон, за яким живуть демони. Ними дуже легко лякати, на них легко спихати те, що сам пропускаєш попри вуха. Янчура пише просто, прямо і сильно. І переконливо. Читається все швидко, шкода, що не довго. Зємовіт Щерек, письменник і журналіст * Конрад Янчура працював копірайтером, журналістом, літературним критиком і контрабандистом. На разі працює в ІТ. Мешкав у Бухаресті, Кракові та Любачові. «Контрабандисти» 2013 це дебютна прозова книжка Конрада Янчури. * Юрій Матевощук 2013 поет, перекладач, організатор Мистецького фестивалю «Ї», координатор подій в книгарні «Є» в Тернополі, директор «Культурного центру Івана Марчука» в Ланівцях. Автор чотирьох поетичних книг. Автор перекладу книг Корнеля Філіповича «Провінційний роман» та Пйотра Черського «Отець відходить». Лауреат премії ім. С. Будного. Член НСПУ.
Конрад Янчура
Двоє хлопців з маленького села біля Любачова нещодавно стали контрабандистами. У багажнику синього пассата вони перевозять через український кордон сигарети «Прима», горілку «Хлібний дар», цукерки, халву та кетчуп. Сенсей, локальний ватажок цього бізнесу, намагається «підняти» своїх підопічних на вищий рівень. У грі з2019являється таємничий вантаж для Едо з Пшемишля2026 «Контрабандисти» 2013 це не тільки трилер про провінційну мафію. Це також загальна картина підкарпатської провінції, де панує анархія і ксенофобія. Після прочитання перших п2019яти сторінок тексту, мені одночасно хотілося плакати і блювати, з усвідомленням того, що я ненавиджу Польщу і більше не хочу тут жити. Якщо автору йшлося саме про такий ефект, то йому це вдалося. Кая Путо, журналістка, редакторка та перекладачка * «Контрабандисти» Янчури 2013 це книжка про Підкарпаття, якої не було до цього. І хто його знає, чи раніше взагалі було таке Підкарпаття. Вічне пограниччя перетворилося на кордон, за яким живуть демони. Ними дуже легко лякати, на них легко спихати те, що сам пропускаєш попри вуха. Янчура пише просто, прямо і сильно. І переконливо. Читається все швидко, шкода, що не довго. Зємовіт Щерек, письменник і журналіст * Конрад Янчура працював копірайтером, журналістом, літературним критиком і контрабандистом. На разі працює в ІТ. Мешкав у Бухаресті, Кракові та Любачові. «Контрабандисти» 2013 це дебютна прозова книжка Конрада Янчури. * Юрій Матевощук 2013 поет, перекладач, організатор Мистецького фестивалю «Ї», координатор подій в книгарні «Є» в Тернополі, директор «Культурного центру Івана Марчука» в Ланівцях. Автор чотирьох поетичних книг. Автор перекладу книг Корнеля Філіповича «Провінційний роман» та Пйотра Черського «Отець відходить». Лауреат премії ім. С. Будного. Член НСПУ.
Конрад Янчура
Двоє хлопців з маленького села біля Любачова нещодавно стали контрабандистами. У багажнику синього пассата вони перевозять через український кордон сигарети «Прима», горілку «Хлібний дар», цукерки, халву та кетчуп. Сенсей, локальний ватажок цього бізнесу, намагається «підняти» своїх підопічних на вищий рівень. У грі з2019являється таємничий вантаж для Едо з Пшемишля2026 «Контрабандисти» 2013 це не тільки трилер про провінційну мафію. Це також загальна картина підкарпатської провінції, де панує анархія і ксенофобія. Після прочитання перших п2019яти сторінок тексту, мені одночасно хотілося плакати і блювати, з усвідомленням того, що я ненавиджу Польщу і більше не хочу тут жити. Якщо автору йшлося саме про такий ефект, то йому це вдалося. Кая Путо, журналістка, редакторка та перекладачка * «Контрабандисти» Янчури 2013 це книжка про Підкарпаття, якої не було до цього. І хто його знає, чи раніше взагалі було таке Підкарпаття. Вічне пограниччя перетворилося на кордон, за яким живуть демони. Ними дуже легко лякати, на них легко спихати те, що сам пропускаєш попри вуха. Янчура пише просто, прямо і сильно. І переконливо. Читається все швидко, шкода, що не довго. Зємовіт Щерек, письменник і журналіст * Конрад Янчура працював копірайтером, журналістом, літературним критиком і контрабандистом. На разі працює в ІТ. Мешкав у Бухаресті, Кракові та Любачові. «Контрабандисти» 2013 це дебютна прозова книжка Конрада Янчури. * Юрій Матевощук 2013 поет, перекладач, організатор Мистецького фестивалю «Ї», координатор подій в книгарні «Є» в Тернополі, директор «Культурного центру Івана Марчука» в Ланівцях. Автор чотирьох поетичних книг. Автор перекладу книг Корнеля Філіповича «Провінційний роман» та Пйотра Черського «Отець відходить». Лауреат премії ім. С. Будного. Член НСПУ.