Kulturoznawstwo
Wyspiański. Mitologia nowoczesnego artysty
Magdalena Popiel
Ta książka powstała z głębokiego przekonania, że warto przywrócić Wyspiańskiego nam samym. Wiek XX zaczął się dla nas wtedy, gdy w Krakowie ruszył pierwszy elektryczny tramwaj i gdy publiczność zgromadzona w Teatrze Miejskim usłyszała po raz pierwszy pytanie "Co tam panie w polityce?". Zarysowana tu mitologia artysty wiele zawdzięcza korespondencji Wyspiańskiego, szczególnie listom z podróży artystycznej po Europie w latach 1890-1894. Doświadczenie jakie wówczas zdobył stało się fundamentem całej późniejszej twórczości autora Wyzwolenia. Wyłania się z tych listów portret artysty zmagającego się ze swoim czasem w historii i miejscem na mapie Europy. To obraz buntu jednostki głęboko zakorzenionej w wieku XIX i równocześnie gwałtownie pożądającej zmian, jakie niesie wiek XX. Europejska sztuka wczesnego modernizmu rozpięta między Wagnerem a Picassem, między Mickiewiczem a Witkacym jest właściwym tłem dla dzieła Wyspiańskiego - jednego z niedokończonych projektów polskiego modernizmu. Magdalena Popiel - prof. dr hab. w Katedrze Antropologii Literatury i Badań Kulturowych na Wydziale Polonistyki Uniwersytetu Jagiellońskiego. Redaktor naukowy serii "Biblioteki Narodowej" oraz członek Komitetu Redakcyjnego "Przestrzeni Teorii". Autorka książek: Historia i metafora. O "Żywych kamieniach" Wacława Berenta (1989), Oblicz wzniosłości. Estetyka powieści młodopolskiej (1999)
Wystan Hugh Auden - szekspirolog i librecista
Tomasz Kowalski
Opis książki: Celem książki jest przedstawienie dwóch dziedzin twórczości W.H. Audena: jego krytyki szekspirowskiej i librecistyki, oraz prześledzenie ich wzajemnych relacji. Na pierwszy rzut oka te dwa obszary aktywności jednego z najwybitniejszych anglojęzycznych poetów XX wieku, pozostające dotąd na marginesie zainteresowań badaczy, zdają się zupełnie do siebie nie przystawać, w istocie jednak, jak przekonuje autor, jest zgoła odmiennie. Pierwsza część książki stanowi próbę syntetycznego ujęcia dialogu Audena ze spuścizną Szekspira. Składają się na nią analizy Morza i zwierciadła, uważanego przez twórcę za jego największe dzieło, oraz wykładów, które w latach 1946–1947 wygłosił w nowojorskiej New School for Social Research. W części drugiej, oprócz rekonstrukcji poglądów poety na operę, jej miejsce wśród innych sztuk oraz specyfikę pracy nad tekstem przeznaczonym na ten rodzaj sceny, umieszczono analizy librett napisanych przez Audena z Chesterem Kallmanem: Żywota rozpustnika i Serc starań straconych. Autor jako pierwszy sytuuje libretta w centrum, wprawiając w ruch dotychczasową hierarchię w recepcji twórczości poety. Przedstawia w książce własną, wyraźną koncepcję, nie stroni też (wzorem swego bohatera) od soczystej anegdoty, przede wszystkim jednak dzięki nowej konfiguracji utworów prowadzi inspirującą rozmowę o sensach wynikających z lektury tekstów Audena w proponowanym zestawieniu. dr hab. Ewa Guderian-Czaplińska, prof. UAM Tomasz Kowalski wprowadza w krąg polskiej refleksji nad twórczością Audena nowy kontekst. W przekonujący sposób dowodzi absolutnej spójności obu tytułowych obszarów na poziomie rozważań o charakterze egzystencjalnym, filozoficznym i estetycznym. prof. dr hab. Małgorzata Leyko Tomasz Kowalski – doktor nauk humanistycznych, adiunkt w Instytucie Teatru i Sztuki Mediów na Uniwersytecie im. Adama Mickiewicza w Poznaniu. Jego zainteresowania badawcze dotyczą przede wszystkim wątków związanych z biografią, twórczością i adaptacjami dzieł Williama Szekspira oraz teatru współczesnego. Był stypendystą Clifford and Mary Corbridge Trust (University of Cambridge). Publikował w pracach zbiorowych i czasopismach (m.in. w „Didaskaliach”, „Images”, „Czasie Kultury”). Współredaktor antologii Szekspir. Teoria lancasterska – domysły i fakty (Warszawa 2012), autor monografii William Shakespeare – fikcja w biografiach, biografia w fikcjach (Kraków 2018).
wystarczy tylko otworzyć drzwi... Przedmioty w twórczości Tadeusza Kantora
Dominika Łarionow
Kantor – scenograf, Kantor – autor przedstawień, performansów, cricotagów i ambalaży domaga się wielorakiego oglądu, Kantor – teatr autorski, w którym od pewnego momentu Kantor wszystko robił osobiście; był jego demiurgiem, sprawcą, kreatorem. „Scenografia”, stanowiące ją przedmioty, nie są dla autorki dziełami plastycznymi, obiektami sztuki, lecz przede wszystkim dekoracją przedstawienia, teatralnymi rekwizytami, mającymi swoją funkcję w spektaklu. Zajmuje się „przedmiotami” Kantora, dzieli je na nieantropomorficzne (to, co istnieje również jako zwykły przedmiot w realności, np. krzesło, parasol) i antropomorficzne (ludzkopodobne kukły, manekiny – specyficzne dla Kantora). Opisuje „działania” Kantora (słynne wydarzenia na Foksal), prowokacje, zaskakujące pomysły (np. „multipart” – rozesłanie dzieł wraz z warunkami użyczenia i późniejsze żądanie ich zwrotu). Ukazuje je w szerokim kontekście kulturowym, pokazuje ich rodowód i pokrewieństwa, dowodząc znajomości literatury przedmiotu (szeroko pojmowanej) i umiejętności wykorzystania źródeł. Dla kantorowskich „rzeczy” szuka pokrewieństw w sztuce światowej i polskiej, w filmie, rodowodów w myśli filozoficznej, estetycznej XX w. Z książki dowiemy się nie tylko, kto inspirował Kantora (Stanisław Wyspiański, Stanisław Ignacy Witkiewicz, E. G. Craig), ale również, kto się twórczo Kantorem inspirował (Bob Wilson, Teatr Ciemna, Tadeusz Słobodzianek), jak jego twórczość została odebrana, zinterpretowana i przetworzona.
"Wyścig na wstędze Möbiusa". Dramaty Franza Xavera Kroetza w teorii konsumpcji
Zbigniew Feliszewski
Opis książki: Książka przedstawia fakty i analizuje zjawiska w dramatach Franza Xavera Kroetza, które niczym w soczewce skupiają konsumpcyjny sposób myślenia człowieka XX i XXI wieku. I nie chodzi tu tylko o sugestywne obrazy ukazujące ludzi w działaniach konsumpcyjnych, lecz także o sposób organizacji ich przestrzeni życiowej, ich systemu wartości i ukrytych mechanizmów, które decydują o wyborach życiowych. Dotyczy to także stosunku jednostki do pracy, czasu wolnego, do własnego ciała i języka, do świata mediów, do śmieci i odpadów, ale także tzw. kultury wyższej. Kroetz czytany przez filtr teorii konsumpcji, znanej z rozpraw Jeana Baudrillarda, Zygmunta Baumana, czy Pierre’a Bourdieu i in. skłania do refleksji nad kondycją społeczeństwa i jednostki, daje przestrzeń interpretacyjną w epoce postprodukcji. Książka łączy ze sobą dyskurs socjologiczny z literaturoznawczym i teatrologicznym. Dr Zbigniew Feliszewski jest pracownikiem Instytutu Filologii Germańskiej na Uniwersytecie Śląskim. Przedmiotem jego prac badawczych są związki literatury z filmem oraz zagadnienia teatralności i performatywności w literaturze. Opublikował m.in. studia i szkice poświęcone twórczości Rainera Wernera Fassbindera, Michaela Hanekego, Pawła Komorowskiego, czy Klausa Emmericha. Jest autorem artykułów naukowych o Bertolcie Brechcie, Gerhartcie Hauptmannie, Rolandzie Schimmelpfennigu, Horście Bienku i innych.
Kamila Gęsikowska
Seria: Historia i Teoria Kultury (2), ISSN 2719-9010 Książka poświęcona jest programowi i działalności Polskiego Towarzystwa Teozoficznego na Śląsku Cieszyńskim w latach 1919–1931 (okres największej aktywności, także wydawniczej, tej organizacji). Stowarzyszenie to, działające przez większą część swego istnienia po czeskiej stronie granicy i formowane przez lokalne uwarunkowania historyczno-kulturowe, wypracowało szczególny program, którego istotnym punktem było zagadnienie „wyższej kultury duchowej”.
І постало світло. Від Створення світу до Ноєвого ковчега
Якоб Штрайт
У цій книжці наведені біблійні історії в переказі для дітей, покликані ввести дитину у світ Старого Заповіту. Особливістю розповідей Якоба Штрайта є насичена, образна мова, що з любов2019ю поєднує деталі та серйозність і духовну велич біблійної історії. Завдяки цьому переказу зміст Старого Заповіту відкривається навіть маленьким дітям. Книжка є першим з трьох томів біблійних оповідань Якоба Штрайта й охоплює період від Створення світу до Ноєвого ковчега.
Анархія. Безжальне піднесення Ост-Індської компанії
Вільям ДАЛРІМПЛ
Поширені уявлення про британську колонізацію Індії ґрунтуються на тезі про ефективну імперську експансію та цивілізаційні переваги євро- пейців над відсталими мешканцями «Східних Індій». Вільям Далрімпл вправно спростовує ці міфи. Коли у 1614 році посол англійського короля Якова І прибув до імперії Великих Моголів, при імператорському дворі його сприйняли майже як дикуна. Тоді Індія була найбільшим економічним і культурним центром світу, об2019єднуючи в одній державі близько сотні мільйонів людей, які створювали майже чверть світового продукту. Як сталося, що ця велична імперія підпала під владу острівного королівства з іншого краю планети? Справжня колонізація Індії йшла інакше, ніж зазвичай вважають. Перш ніж перейти під контроль британської Корони Індія опинилася в руках приватної фірми 2013 акціонерного товариства купців, чия штаб-квартира у Лондоні налічувала всього кілька десятків співробітників. А вже до середини XVIII століття Ост-Індська компанія стала першою в світі транснаціональною корпорацією, яка не лише контролювала левову частку світової торгівлі, а й розв2019язувала війни, скидала правителів, учиняла заколоти, скуповувала політиків і безкарно скоювала численні злочини проти пересічних людей. Вільям Далрімпл розповідає непросту й дивовижну історію про те, як група вчорашніх піратів й авантюристів створила комерційну органі- зацію, чия безжальна жага до наживи, підкріплена військовою потугою, зрештою змінила плин світової історії та заклала підмурки «імперії, над якою ніколи не заходить сонце». Для широкого кола читачів.Поширені уявлення про британську колонізацію Індії ґрунтуються на тезі про ефективну імперську експансію та цивілізаційні переваги євро- пейців над відсталими мешканцями «Східних Індій». Вільям Далрімпл вправно спростовує ці міфи. Коли у 1614 році посол англійського короля Якова І прибув до імперії Великих Моголів, при імператорському дворі його сприйняли майже як дикуна. Тоді Індія була найбільшим економічним і культурним центром світу, об2019єднуючи в одній державі близько сотні мільйонів людей, які створювали майже чверть світового продукту. Як сталося, що ця велична імперія підпала під владу острівного королівства з іншого краю планети? Справжня колонізація Індії йшла інакше, ніж зазвичай вважають. Перш ніж перейти під контроль британської Корони Індія опинилася в руках приватної фірми 2013 акціонерного товариства купців, чия штаб-квартира у Лондоні налічувала всього кілька десятків співробітників. А вже до середини XVIII століття Ост-Індська компанія стала першою в світі транснаціональною корпорацією, яка не лише контролювала левову частку світової торгівлі, а й розв2019язувала війни, скидала правителів, учиняла заколоти, скуповувала політиків і безкарно скоювала численні злочини проти пересічних людей. Вільям Далрімпл розповідає непросту й дивовижну історію про те, як група вчорашніх піратів й авантюристів створила комерційну органі- зацію, чия безжальна жага до наживи, підкріплена військовою потугою, зрештою змінила плин світової історії та заклала підмурки «імперії, над якою ніколи не заходить сонце». Для широкого кола читачів.
Брехня. Як шахрайство та самообман роблять нас справжніми людьми
Бор Стенвік
Історія людства 2013 то оповідь про нескінченний пошук правди та справжності. У війнах, торгівлі, мистецтві та коханні ми відчайдушно намагаємося розпізнати справжнє від обманного, це та боротьба, яку не можна раз і назавжди виграти 2013 адже людина сама найталановитіший ошуканець усіх часів. Бор Стенвік ретельно досліджує близьку та далеку історію, відвідує Науково-дослідний інститут оборони, школу етикету й манер та навіть курси зваблення, бере інтерв2019ю в істориків мистецтва та дослідників мозку, і сплітає все це разом у захопливу розповідь про те, що ми зневажаємо, що нас зачудовує, і чого нам ніколи не уникнути: брехню, обман та самообман. Ми звикли думати, що брехня - це погано, а правда, нехай навіть неприємна, завжди краще. Але Бор Стенвік доводить: природа не така категорична, і на це у неї є вагомі причини. Може, людина стала особистістю саме завдяки здатності маніпулювати правдою заради власного блага? Можливо, завдяки вмінню лукавити ми навчилися розвязувати конфлікти за допомогою переговорів, не вдаючись до зброї? І якщо дійсно так, то чи характеризує це нас самих як хитромудрих винахідників нових методів? Чи стала наша брехня цивілізованою? Або просто наша цивілізація заснована на брехні? Цікаві історії та наукові гіпотези, викладені в книзі, допоможуть розібратися в різних видах ошуканства, навчать розпізнавати чужий обман і менше брехати самим собі.