Obyczajowa
Колекція. Театральна. П2019ятдесятниця
Девід Едґар
(1994) 2014 це реалістична драма, події якої відбуваються у неназваній балканській країні після падіння соціалістичного режиму. Автор свідомо уникає географічних прив2019язок, створюючи узагальнений і концентрований образ країни на перетині політичних інтересів сильних держав. Події п2019єси розгортаються навколо старовинної фрески, знайденої у старій закинутій церквичці, в якій наполеонівські солдати колись влаштували стайню, німецькі фашисти 2014 гестапо, комуністи 2014 му-зей історії релігії, а потім продуктовий склад. Відкритий стінопис композиційно подібний на шедевр Джотто «Оплакування Христа», щоправда, створений на кілька десятиліть раніше, що може змі-нити історію мистецтвознавства. Отже, за фреску розгортається справжня війна... За динамічним сюжетом, що нагадує вибухову суміш з інтелекту-ального детективу, трилера і соціальної драми, приховані болючі питання сучасності, на які інколи страшно відповідати.Тому Д. Едґар вкладає цинічні істини у вуста своїх персонажів: «Я вірю, що якщо ми хочемо справжніх змін, до влади мають прийти варвари. Люди, які руйнують, оскільки не знають, як боляче буде, коли стіни держави почнуть падати на голови». «Спочатку стріляємо, потім питаємо, що відбувається. Вітаймо у західному світі!» Змальовуючи хаотичний світ, наповнений облудою, цинізмом, ненавистю і невиправданою жорстокістю, Д. Едґар залишає місце для звичайної людяності, ось тільки чи виживе вона в цьому світі? «2026Важко не пригадати жахи Сараєво, вже не згадуючи про нещодавні події в Україні. Однак позитивний посил п2019єси міститься вже у її назві. П2019ятидесятниця нагадує нам про вечір, коли Святий Дух зійшов на апостолів і всі вони почали говорити різними мовами, але «кожна людина чула свою мову». П2019єса залишає нам нитку надії на те, що колись і ми навчимося пізнавати, чути і розуміти одне одного». Із рецензії Алексіс Солоцкі у The New York Times (2014)
Абдо ВАЗЕН
У своєму першому романі YA культурний журналіст і письменник Абдо Вазен пише про сліпого підлітка в Лівані, який знаходить силу і дружбу серед малоймовірної групи. Виріс у маленькому ліванському селі, сліпота Басіма обмежує його залучення до матеріалів, які викладають у його школах. Незважаючи на любов і підтримку родини, його можливості здаються обмеженими. Тож у тринадцять років Басім залишає своє село, щоб приєднатися до Інституту сліпих у передмісті Бейрута. Там він оживає. Він вивчає шрифт Брайля і відкриває таланти, про які він не знав. Басім наділений своїми нововідкритими здібностями читати і писати. Завдяки нововиявленій впевненості в собі Басім вирішує ризикнути і подати новелу на конкурс, організований Міністерством освіти. Після перемоги в конкурсі його беруть на роботу в Інститут сліпих. В Інституті Басім, мусульманин-суніт, зав2019язує міцну дружбу з християнином Джорджем. Співпраця та колективна підтримка є основними для успіху кожного студента в Інституті, принцип, який долає релігійні відмінності. У книзі Інститут символізує позитивні зміни, які толерантність може принести країні та суспільству в цілому. «Колір повітря» 2014 це також книга про Ліван та його ставлення до людей з обмеженими можливостями. Він пропонує уявлення про життєво важливу роль сильної підтримки сім2019ї в індивідуальному успіху, внутрішньому функціонуванні таких установ, як Інститут, а також про унікальне релігійне та культурне середовище Бейрута. Прозора мова Вазена та лінійна структура, яку він використовує, призводять до зв2019язного та легкого для читання розповіді. «Колір повітря» є важливим внеском у літературу, в якій люди з обмеженими можливостями представлені недостатньо. Окрім розповіді про розширення прав і можливостей і дружбу, ця книга також має на меті розповісти читачам про людей з обмеженими можливостями та пролити світло на важливі ролі, які відіграють такі установи, як Інститут
Конрад Янчура
Двоє хлопців з маленького села біля Любачова нещодавно стали контрабандистами. У багажнику синього пассата вони перевозять через український кордон сигарети «Прима», горілку «Хлібний дар», цукерки, халву та кетчуп. Сенсей, локальний ватажок цього бізнесу, намагається «підняти» своїх підопічних на вищий рівень. У грі з2019являється таємничий вантаж для Едо з Пшемишля2026 «Контрабандисти» 2013 це не тільки трилер про провінційну мафію. Це також загальна картина підкарпатської провінції, де панує анархія і ксенофобія. Після прочитання перших п2019яти сторінок тексту, мені одночасно хотілося плакати і блювати, з усвідомленням того, що я ненавиджу Польщу і більше не хочу тут жити. Якщо автору йшлося саме про такий ефект, то йому це вдалося. Кая Путо, журналістка, редакторка та перекладачка * «Контрабандисти» Янчури 2013 це книжка про Підкарпаття, якої не було до цього. І хто його знає, чи раніше взагалі було таке Підкарпаття. Вічне пограниччя перетворилося на кордон, за яким живуть демони. Ними дуже легко лякати, на них легко спихати те, що сам пропускаєш попри вуха. Янчура пише просто, прямо і сильно. І переконливо. Читається все швидко, шкода, що не довго. Зємовіт Щерек, письменник і журналіст * Конрад Янчура працював копірайтером, журналістом, літературним критиком і контрабандистом. На разі працює в ІТ. Мешкав у Бухаресті, Кракові та Любачові. «Контрабандисти» 2013 це дебютна прозова книжка Конрада Янчури. * Юрій Матевощук 2013 поет, перекладач, організатор Мистецького фестивалю «Ї», координатор подій в книгарні «Є» в Тернополі, директор «Культурного центру Івана Марчука» в Ланівцях. Автор чотирьох поетичних книг. Автор перекладу книг Корнеля Філіповича «Провінційний роман» та Пйотра Черського «Отець відходить». Лауреат премії ім. С. Будного. Член НСПУ.
Джоджо Мойєс
Здавалося, у цій маленькій та затишній антикварній крамничці можна знайти все 2014 від старовинних книжок до дивовижних прикрас, які в минулому носили великосвітські красуні. А ще тут можна випити філіжанку найсмачнішої в усьому містечку кави, яку бездоганно варить власниця магазину Сюзанна. Так, «Пікок Емпоріум» 2014 місце прекрасних речей та пристрасних таємниць. Одну з таких таємниць має сама Сюзанна. Вона й досі вважає себе винною у смерті своєї красуні-матері Афіни. Постійні конфлікти з батьком, мачухою й чоловіком лише підливають олії до вогню. Та коли секрети минулого її матері перестануть бути секретами, життя Сюзанни зміниться назавжди. Помилки Афіни вкажуть їй шлях до прощення й омріяної свободи. А ще 2014 до справжнього, палкого кохання2026
Генрик Ибсен
Когда-то Нора пошла на обман, чтобы спасти мужа. Ее тайна вот-вот раскроется. Нора верила, что ее поступок поймут и простят, ведь в основе его благородство. Но благие намерения сыграли с ней злую шутку. Кукольный домик превратился в капкан2026 Женщина понимает, что «восемь лет жила с чужим человеком и прижила с ним троих детей». Теперь для нее главное 2014 «постараться стать человеком». В книгу также вошли пьесы «Дикая утка» и «Гедда Габлер».
Кім Джійон, 1982 року народження
Чо Намджу
Кім Джійон 2014 типове ім2019я для цілого покоління корейських жінок. Їх від народження супроводжує одна велика вада: вони народилися дівчатками 2014 у суспільстві, де жінка просить вибачення навіть у жінки 2014 за те, що народила дівчинку. Життя героїні роману, Кім Джійон, таке ж типове, як і її ім2019я 2014 з дитинства все найкраще діставалося її брату, у школі 2014 хлопцям, а на роботі 2014 колегам-чоловікам. Джійон ніколи не вбачала у такому порядку речей чогось неправильного чи неприродного. Та буденний плин буднів сім2019ї Кім Джійон переривається, коли вона починає говорити й чинити дивно, лякаючи рідних. Що це? Невдалий жарт? Протест проти остогидлих суспільних норм? Чи за цим криється щось серйозніше? Роман про нелегке життя жінки у консервативному патріархальному суспільстві, попри те, що Південна Корея аж ніяк не надається до визначення країни, відсталої в культурному й економічному розвитку. Відверта й розпачлива історія «другої статі», у якій сотні тисяч жінок по всьому світу впізнають себе.
Листи пана Тукана (#2). Листи пана Тукана в Грузії
Катерина Перконос, Катерина Перконос
Пан Тукан жив у зоопарку і змалечку любив читати. Як так вийшло? Колись один малюк простягнув йому крізь ґрати книжку 2014 і вона так припала Туканові до душі, що той захопився читанням і просив усіх відвідувачів дарувати йому нові й нові книжки. Начитавшись про далекі краї, птах вирішив будь-що їх відвідати. Він довго й наполегливо тренувався, став дужим 2014 і зміг легко розігнути ґрати та чкурнути із зоопарку темної ночі, доки охоронець давав хропака. Відтоді пан Тукан мандрує світом. Він відвідує різні куточки земної кулі та звідусіль шле листівки у видавництво «Маміно», адресу якого знайшов на сторінках тієї найпершої книжки, що колись подарував йому малюк. Птах фотографує все найцікавіше та ділиться враженням, розповідає про особливості кожної країни. Звісно, видавництво вирішило поділитися такими скарбами зі своїми читачами 2014 так і з2019явилася ця серія. Друга книжка серії 2014 «Листи від пана Тукана з Грузії». У ній пан Тукан вирушає в гори, катається на фунікулері, ласує соковитим виноградом і навіть2026 вчиться танцювати!
Львів2013Ліон. Інстаграм. Роман
Богдан Образ
Львів і Ліон 2015 дуже різні міста, які водночас мають багато спільного. Ця книжка є своєрідним путівником, що передає атмосферу кожного з них, а дві сюжетні лінії майстерно вписані в історію міст і країн. Лаура 2015 «інстаграмозалежна», все життя розплановує так, щоб робити нові дописи у соцмережі. Для неї більше важать реакції-вподобайки фоловерів, аніж взаємини з близькими людьми. Оля теж має профіль в інстаграмі, проте публікує світлини і дописи, які важ-ливі для неї, і їй байдуже, як зреагують інші. Профіль Лаури ідеалізує життя, викривлює сприйняття реальності, а профіль Олі показує світ без фільтрів. Якось хлопець Лаури випадково побачив сторінку Олі й відчув, що його вабить ця дивна дівчина. Але він 2015 у Франції, в Ліоні, а вона 2015 в Україні, у Львові. Хлопець купує квиток в Україну і відкриває для себе Львів, де колись давно почалася заплутана історія його родини.