Obyczajowa

Капитанская дочка (Córka kapitana)

Александр Сергеевич Пушкин, Aleksandr Siergiejewicz Puszkin

Исторический роман Александра Пушкина «Капитанская дочка» о временах стихийного крестьянского восстания под предводительством Емельяна Пугачева.Главный герой романа 2013 Петр Андреевич Гринев, был отправлен отцом на военную службу в Оренбург, скучный провинциальный город. Не ожидая ничего интересного от жизни в этом городе, Петр еще не знал, что там ему предстоит встретить свою любовь, Машу, капитанскую дочку, и благодаря стечению обстоятельств, Емельяна Пугачева, того самого предводителя Крестьянской войны, случившейся в 1770х годах.

Книгарня ШОК

Євгенія Кононенко

Збірка короткої прози Євгенії Кононенко. У цій книжці авторка 2014 відверта до самого денця, несподівано інша і водночас пізнавана за своїм унікальним стилем, який поєднує щирість, ностальгію та тонку іронію. Книжка складається з трьох частин. Частина перша 2014 це цікаві життєві історії, приміром, про використання сучасних технологій у романтичних стосунках, або ж несподіваний погляд на, здавалось би, звичайні життєві ситуації. Частина друга 2014 це драми самого життя, це біль за тією хвилиною, яка могла б усе змінити, але цього не сталося. А наостанок 2014 три відверті есеї про долю сучасної жінки-письменниці, про заздрість та професійність.

Кобзар

Тарас Григорович Шевченко

«Кобзар» 2013 збірка поетичних творів великого українського поета Т.Г. Шевченка, книга, яку український народ вважає своєю «святинею». Дивовижна історія цієї книги. Поезії, що входять до неї, складались на протязі нелегкого життєвого шляху автора, створювались то в мандрівках, то в казематах, при світлі білих ночей Півночі і під самотнім сонцем вигнання в пісках закаспійських пустель. Збірка формувалася поступово, крок за кроком, рік за роком, формувало її саме поетове життя, життя великого українського кріпака Тараса Шевченка 2013 від його юності і до останнього подиху.

Колекція. #Особливі прикмети. Судді уночі

Антоніо Буеро Вальєхо

Антоніо Буеро Вальєхо (1916 2014 2000) є найважливішим іспанським драматургом повоєнного покоління. Автор майже трьох десятків сповнених песимізму п2019єс («Сон розуму», «Історія одних сходів», «Нині свято», «У палаючій пітьмі», «Слова на піску», «Ткаля снів») з елементами гострої соціальної та політичної критики. Був нагороджений низкою літературних та театральних премій, зокрема Премією імені Лопе де Веги (1949) та Премією Сервантеса (1986). У пізніх драмах Буеро Вальєхо помітний вплив Бертольда Брехта, твори якого він перекладав.

Колекція. Театральна. Огнище. 2 год. 14

Давід Пакет

Книжка канадського драматурга, молодого автора, але вже обласканого преміями, містить дві п2019єси. Хоча назвати ми вирішили однією ємною «ОГНИЩЕ». Чому? «Огнищем» Давід Пакет вириває з нас сміх, наче вириває зуб. У цій гостросюжетній п2019єсі автор атакує нашу розхитану колективну свідомість і застій, їй притаманний. Людяність та щирість у чудовому слові. Жорстка комедія та драма водночас. «Огнище» 2013 цикл із трьох раундів з різними персонажами, стосунки яких отруєні через історію із сімейним спадком. Пошуки захисту, спроби подолання дитячої травми 2013 все перетворилось в єдине безжальне реальне життя. За «Огнище» автор отримав Премію Sony-Labou-Tansi та театральну премію CTD2019A. Водночас трагічне і заплутане, неймовірно оригінальне «Огнище» Давіда Пакета наповнено дивовижними і блискучими роздумами, які передають надзвичайно чутливе бачення світу молодим квебекським драматургом. 7e ciel, Journal Métro «2 год. 14». Трохи моторошний фрагментований текст балансує між театром і перформансом. Наповнений сюрреалізмом, зосереджений на підлітках і на людській психології загалом. Жвавий, точний, виписаний, немов партитура. «2 год. 14» 2013 один із тих незабутніх творів, які змушують сміятися, дивуватися і болісно переживати за персонажів. Нагороджений Премією Sony-Labou-Tansi.

Колекція. Театральна. П2019ятдесятниця

Девід Едґар

(1994) 2014 це реалістична драма, події якої відбуваються у неназваній балканській країні після падіння соціалістичного режиму. Автор свідомо уникає географічних прив2019язок, створюючи узагальнений і концентрований образ країни на перетині політичних інтересів сильних держав. Події п2019єси розгортаються навколо старовинної фрески, знайденої у старій закинутій церквичці, в якій наполеонівські солдати колись влаштували стайню, німецькі фашисти 2014 гестапо, комуністи 2014 му-зей історії релігії, а потім продуктовий склад. Відкритий стінопис композиційно подібний на шедевр Джотто «Оплакування Христа», щоправда, створений на кілька десятиліть раніше, що може змі-нити історію мистецтвознавства. Отже, за фреску розгортається справжня війна... За динамічним сюжетом, що нагадує вибухову суміш з інтелекту-ального детективу, трилера і соціальної драми, приховані болючі питання сучасності, на які інколи страшно відповідати.Тому Д. Едґар вкладає цинічні істини у вуста своїх персонажів: «Я вірю, що якщо ми хочемо справжніх змін, до влади мають прийти варвари. Люди, які руйнують, оскільки не знають, як боляче буде, коли стіни держави почнуть падати на голови». «Спочатку стріляємо, потім питаємо, що відбувається. Вітаймо у західному світі!» Змальовуючи хаотичний світ, наповнений облудою, цинізмом, ненавистю і невиправданою жорстокістю, Д. Едґар залишає місце для звичайної людяності, ось тільки чи виживе вона в цьому світі? «2026Важко не пригадати жахи Сараєво, вже не згадуючи про нещодавні події в Україні. Однак позитивний посил п2019єси міститься вже у її назві. П2019ятидесятниця нагадує нам про вечір, коли Святий Дух зійшов на апостолів і всі вони почали говорити різними мовами, але «кожна людина чула свою мову». П2019єса залишає нам нитку надії на те, що колись і ми навчимося пізнавати, чути і розуміти одне одного». Із рецензії Алексіс Солоцкі у The New York Times (2014)

Колір повітря

Абдо ВАЗЕН

У своєму першому романі YA культурний журналіст і письменник Абдо Вазен пише про сліпого підлітка в Лівані, який знаходить силу і дружбу серед малоймовірної групи. Виріс у маленькому ліванському селі, сліпота Басіма обмежує його залучення до матеріалів, які викладають у його школах. Незважаючи на любов і підтримку родини, його можливості здаються обмеженими. Тож у тринадцять років Басім залишає своє село, щоб приєднатися до Інституту сліпих у передмісті Бейрута. Там він оживає. Він вивчає шрифт Брайля і відкриває таланти, про які він не знав. Басім наділений своїми нововідкритими здібностями читати і писати. Завдяки нововиявленій впевненості в собі Басім вирішує ризикнути і подати новелу на конкурс, організований Міністерством освіти. Після перемоги в конкурсі його беруть на роботу в Інститут сліпих. В Інституті Басім, мусульманин-суніт, зав2019язує міцну дружбу з християнином Джорджем. Співпраця та колективна підтримка є основними для успіху кожного студента в Інституті, принцип, який долає релігійні відмінності. У книзі Інститут символізує позитивні зміни, які толерантність може принести країні та суспільству в цілому. «Колір повітря» 2014 це також книга про Ліван та його ставлення до людей з обмеженими можливостями. Він пропонує уявлення про життєво важливу роль сильної підтримки сім2019ї в індивідуальному успіху, внутрішньому функціонуванні таких установ, як Інститут, а також про унікальне релігійне та культурне середовище Бейрута. Прозора мова Вазена та лінійна структура, яку він використовує, призводять до зв2019язного та легкого для читання розповіді. «Колір повітря» є важливим внеском у літературу, в якій люди з обмеженими можливостями представлені недостатньо. Окрім розповіді про розширення прав і можливостей і дружбу, ця книга також має на меті розповісти читачам про людей з обмеженими можливостями та пролити світло на важливі ролі, які відіграють такі установи, як Інститут

Контрабандисти

Конрад Янчура

Двоє хлопців з маленького села біля Любачова нещодавно стали контрабандистами. У багажнику синього пассата вони перевозять через український кордон сигарети «Прима», горілку «Хлібний дар», цукерки, халву та кетчуп. Сенсей, локальний ватажок цього бізнесу, намагається «підняти» своїх підопічних на вищий рівень. У грі з2019являється таємничий вантаж для Едо з Пшемишля2026 «Контрабандисти» 2013 це не тільки трилер про провінційну мафію. Це також загальна картина підкарпатської провінції, де панує анархія і ксенофобія. Після прочитання перших п2019яти сторінок тексту, мені одночасно хотілося плакати і блювати, з усвідомленням того, що я ненавиджу Польщу і більше не хочу тут жити. Якщо автору йшлося саме про такий ефект, то йому це вдалося. Кая Путо, журналістка, редакторка та перекладачка * «Контрабандисти» Янчури 2013 це книжка про Підкарпаття, якої не було до цього. І хто його знає, чи раніше взагалі було таке Підкарпаття. Вічне пограниччя перетворилося на кордон, за яким живуть демони. Ними дуже легко лякати, на них легко спихати те, що сам пропускаєш попри вуха. Янчура пише просто, прямо і сильно. І переконливо. Читається все швидко, шкода, що не довго. Зємовіт Щерек, письменник і журналіст * Конрад Янчура працював копірайтером, журналістом, літературним критиком і контрабандистом. На разі працює в ІТ. Мешкав у Бухаресті, Кракові та Любачові. «Контрабандисти» 2013 це дебютна прозова книжка Конрада Янчури. * Юрій Матевощук 2013 поет, перекладач, організатор Мистецького фестивалю «Ї», координатор подій в книгарні «Є» в Тернополі, директор «Культурного центру Івана Марчука» в Ланівцях. Автор чотирьох поетичних книг. Автор перекладу книг Корнеля Філіповича «Провінційний роман» та Пйотра Черського «Отець відходить». Лауреат премії ім. С. Будного. Член НСПУ.