Видавець: 1042-1080-1076-1072-1074-1085-1080-1094-1090-1074-1086-1041-1086-1075-1076-1072-1085
Кім Еран
Оповідання Кім Еран 2014 мов розмови з давнім-добрим другом. Про болісні втрати, прикрі таємниці, великі та маленькі трагедії, людей, якими вони є насправді. Про те, що зворохоблює уяву і пронизує до кісток. Авторці вдається достукатися до серця кожного й кожної своїм майстерним словом, а часом і не менш майстерними «білими плямами» 2014 бо навіть мовчання Кім Еран зрозуміле й прозоре. Прості й невимушені слова складаються в двоєдині речення: журливі й водночас сповнені надії та віри в найкраще в людині.
Анархія. Безжальне піднесення Ост-Індської компанії
Вільям ДАЛРІМПЛ
Поширені уявлення про британську колонізацію Індії ґрунтуються на тезі про ефективну імперську експансію та цивілізаційні переваги євро- пейців над відсталими мешканцями «Східних Індій». Вільям Далрімпл вправно спростовує ці міфи. Коли у 1614 році посол англійського короля Якова І прибув до імперії Великих Моголів, при імператорському дворі його сприйняли майже як дикуна. Тоді Індія була найбільшим економічним і культурним центром світу, об2019єднуючи в одній державі близько сотні мільйонів людей, які створювали майже чверть світового продукту. Як сталося, що ця велична імперія підпала під владу острівного королівства з іншого краю планети? Справжня колонізація Індії йшла інакше, ніж зазвичай вважають. Перш ніж перейти під контроль британської Корони Індія опинилася в руках приватної фірми 2013 акціонерного товариства купців, чия штаб-квартира у Лондоні налічувала всього кілька десятків співробітників. А вже до середини XVIII століття Ост-Індська компанія стала першою в світі транснаціональною корпорацією, яка не лише контролювала левову частку світової торгівлі, а й розв2019язувала війни, скидала правителів, учиняла заколоти, скуповувала політиків і безкарно скоювала численні злочини проти пересічних людей. Вільям Далрімпл розповідає непросту й дивовижну історію про те, як група вчорашніх піратів й авантюристів створила комерційну органі- зацію, чия безжальна жага до наживи, підкріплена військовою потугою, зрештою змінила плин світової історії та заклала підмурки «імперії, над якою ніколи не заходить сонце». Для широкого кола читачів.Поширені уявлення про британську колонізацію Індії ґрунтуються на тезі про ефективну імперську експансію та цивілізаційні переваги євро- пейців над відсталими мешканцями «Східних Індій». Вільям Далрімпл вправно спростовує ці міфи. Коли у 1614 році посол англійського короля Якова І прибув до імперії Великих Моголів, при імператорському дворі його сприйняли майже як дикуна. Тоді Індія була найбільшим економічним і культурним центром світу, об2019єднуючи в одній державі близько сотні мільйонів людей, які створювали майже чверть світового продукту. Як сталося, що ця велична імперія підпала під владу острівного королівства з іншого краю планети? Справжня колонізація Індії йшла інакше, ніж зазвичай вважають. Перш ніж перейти під контроль британської Корони Індія опинилася в руках приватної фірми 2013 акціонерного товариства купців, чия штаб-квартира у Лондоні налічувала всього кілька десятків співробітників. А вже до середини XVIII століття Ост-Індська компанія стала першою в світі транснаціональною корпорацією, яка не лише контролювала левову частку світової торгівлі, а й розв2019язувала війни, скидала правителів, учиняла заколоти, скуповувала політиків і безкарно скоювала численні злочини проти пересічних людей. Вільям Далрімпл розповідає непросту й дивовижну історію про те, як група вчорашніх піратів й авантюристів створила комерційну органі- зацію, чия безжальна жага до наживи, підкріплена військовою потугою, зрештою змінила плин світової історії та заклала підмурки «імперії, над якою ніколи не заходить сонце». Для широкого кола читачів.
Марися Нікітюк
«Безодня» 2013 це 10 оповідань-катастроф, що описують як гибель внутрішніх світів, розлади психології людей, їх моральне падіння, так і колапси цілих систем і всевітів, в яких ми живемо. Скріплені одночасно нетривіальною жорстокістю, кривавістю та безмежною любов2019ю, оповідання звучать в унікальній тональності 201cпоетичного трешу201d. Основним центром всіх історій є погляд на природу людини в нових обставинах, в обставинах українського суспільства та сучасного світу загалом. А основним питанням є 2013 чи заслуговує такий світ на життя? Кожна з новел 2013 це історія судного дня, де крізь абсурдуючу реальність, зрешечену метафорами, чітко постає оточуючий нас світ, що кожної митті дедалі більше зривається з ціпка. Центральною новелою є «Безодня» 2013 оповідь про ментівську державу, в якій двоє бравих грубих мента потрапляють в забуте Богом і стерте з усіх географій та облікових книг село Безодня. Де рзгортається трагедія людей і природи. Принижені до останньої межі жителі села з2019їдають своїх міліціонерів, але продовжують поводити себе підневільно, звільненні власним безумством раби не стають вільними людьми. Продовжує тему соціальної несправедливості і цинізму розповідь «Свині», що буде екранізованою впродовж наступного року. «Свині» 2013 гротескна історія в ключі абсурду, її метафори лобові і прямі, сюжетні ходи грубі і нарочиті і вгадати хто є хто не складає труднощів. Цей світ населяють зомбі, що безцільно ходять на роботи, свині, що їдять людей, бидлота, що є певним сплавом гопників та голубів. Абсурд цього світу проявляється в його неймовірній байдужості і суспільому цинізмі: голова сільради безкарно розстрілює людей, а збитих намертво пішоходів так і лишають лежати посеред дороги. «В пошуках елементарної любові» 2013 розповідає про кінець Всесвіту, перезапуск сисеми загалом. Новий Великий Вибух народжується в череві рудоволосої дівчини невідомого походження в квартирі десь на Позняках. В той час, коли двоє фізиків-експерементаторів фіксують страшні зміни в фундаментальних силах Всесвіту під Женевою на Адронному колайдері. А десь в Нижньому Тагілі, фізик-експерементатор, якого місцеві давно і міцно вважають алкоголіком і божевільним гарячково вираховує Кінець Світу. І хоча цей світ вже ніщо не може врятувати, новий Всесвіт народжується в любові, і треба вірити, з урахуванням прорахунків попереднього. «Мис доброї надії» 2013 це історія однієї ненародженої душі, якій випало вибачити своїх батьків. На обриві над холодним Північним морем знаходиться загублена долина, як перехід, зал очікування, між одним світом та іншим. Ті, що потрапляють на Мис воліють пробачення і тепла, але якою ціною? «Безодня» 2013 перша збірка прози Марисі Нікітюк, що давно з успіхом реалізовує себе на теренах кіно та театру. Безодня як людського страждання, так і людської жорстокості, і людської любові в жагучій експерсії визирає на читача з поміж рядків. Від маленьких смертей до нищення Всесвіту 2013 все поглинає Безодня, і все породжує теж вона.
Усама Аль-Ейса
Усама аль-Ейса 2013 письменник, публіцист і дослідник, уся творча і професійна діяльність якого щільно сконцентрована довкола палестинської тематики 2013 політики, історії, географії, культури 2013 із центром у Вифлеємі, цьому прадавньому містечку, у якому він народився у таборі для біженців 1963 року. Велика мала батьківщина автора є натхненням і джерелом усіх його художніх та академічних текстів, тож звучить у назвах оповідань та романів. Письменник занурює читача у глибокі та трагічні історії славетного святого міста через комічні, насичені міським фольклором оповідки, в яких реальне сплітається із неймовірним і загадковим. Герої цієї книжки 2013 що знедолені міські маргінали чи пацієнти психіатричної лікарні, що історичні особистості чи сучасні відомі політики, проте, 2013 аж ніяк не героїчні. Крізь історії божевільних із Вифлеєма, у всьому різноманітті їхніх безумств, шаленств, одержимостей і просто глупств, роман відкриває таємниці справжнього світу палестинців, у якому, за словами письменника, «неможливо вижити без тієї чи іншої долі божевілля», яке, зрештою, стало для них «єдиним способом опору».
Хорхе Луїс Борхес
Хорхе Луїс Борхес (1899 2014 1986) 2014 культовий автор інтелектуалів, професор honoris causa провідних університетів світу й провідник Вавилонською бібліотекою й чи не всіма бібліотеками світу. Коли у 1978 році Борхесу запропонували прочитати цикл лекцій, він обрав для них теми, з якими його зріднив час. У першій великий аргентинський письменник розповідає про книжку, в другій про безсмертя, у третій про Сведенборга 2014 візіонера, який написав, що мертві обирають пекло чи рай зі своєї власної волі. У четвертій 2014 про детективну історію, а в п2019ятій 2014 про час. «У нас є багато прагнень, серед них 2014 прагнення жити і жити вічно, але також є прагнення кінця, окрім страху і його реверсу 2014 надії. Але все це може збутися без особистого безсмертя, воно нам не потрібне. Особисто я його не бажаю і боюся; для мене було б жахливо знати, що я триватиму далі, було б жахливо думати, що я залишатимуся Борхесом. Я вже втомився від себе самого, від свого імені та своєї слави і хочу звільнитися від усього цього», 2014 говорив Борхес, раєм для якого була бібліотека.Хорхе Луїс Борхес (1899 2014 1986) 2014 культовий автор інтелектуалів, професор honoris causa провідних університетів світу й провідник Вавилонською бібліотекою й чи не всіма бібліотеками світу. Коли у 1978 році Борхесу запропонували прочитати цикл лекцій, він обрав для них теми, з якими його зріднив час. У першій великий аргентинський письменник розповідає про книжку, в другій про безсмертя, у третій про Сведенборга 2014 візіонера, який написав, що мертві обирають пекло чи рай зі своєї власної волі. У четвертій 2014 про детективну історію, а в п2019ятій 2014 про час. «У нас є багато прагнень, серед них 2014 прагнення жити і жити вічно, але також є прагнення кінця, окрім страху і його реверсу 2014 надії. Але все це може збутися без особистого безсмертя, воно нам не потрібне. Особисто я його не бажаю і боюся; для мене було б жахливо знати, що я триватиму далі, було б жахливо думати, що я залишатимуся Борхесом. Я вже втомився від себе самого, від свого імені та своєї слави і хочу звільнитися від усього цього», 2014 говорив Борхес, раєм для якого була бібліотека.
Брехня. Як шахрайство та самообман роблять нас справжніми людьми
Бор Стенвік
Історія людства 2013 то оповідь про нескінченний пошук правди та справжності. У війнах, торгівлі, мистецтві та коханні ми відчайдушно намагаємося розпізнати справжнє від обманного, це та боротьба, яку не можна раз і назавжди виграти 2013 адже людина сама найталановитіший ошуканець усіх часів. Бор Стенвік ретельно досліджує близьку та далеку історію, відвідує Науково-дослідний інститут оборони, школу етикету й манер та навіть курси зваблення, бере інтерв2019ю в істориків мистецтва та дослідників мозку, і сплітає все це разом у захопливу розповідь про те, що ми зневажаємо, що нас зачудовує, і чого нам ніколи не уникнути: брехню, обман та самообман. Ми звикли думати, що брехня - це погано, а правда, нехай навіть неприємна, завжди краще. Але Бор Стенвік доводить: природа не така категорична, і на це у неї є вагомі причини. Може, людина стала особистістю саме завдяки здатності маніпулювати правдою заради власного блага? Можливо, завдяки вмінню лукавити ми навчилися розвязувати конфлікти за допомогою переговорів, не вдаючись до зброї? І якщо дійсно так, то чи характеризує це нас самих як хитромудрих винахідників нових методів? Чи стала наша брехня цивілізованою? Або просто наша цивілізація заснована на брехні? Цікаві історії та наукові гіпотези, викладені в книзі, допоможуть розібратися в різних видах ошуканства, навчать розпізнавати чужий обман і менше брехати самим собі.
Шейн Гарріс
Наші мрії донедавна були пов2019язані з міжгалактичними мандрівками та підкоренням космосу, квітами на Марсі й корисними копалинами на Юпітері2026 А поруч тривала розробка стратегій війн, армії шпигунів (або розвідників) наполегливо полювали на надсекретні дослідження. Інформаційна революція кінця тисячоліття змінила майже все. Сьогодні шпигунам не потрібно викрадати паперові документи з офісів чи підслуховувати розмови інженерів у кабінетах. Вони навчилися цупити інформацію віддалено, за допомогою комп2019ютерних мереж. Відомий американський журналіст Шейн Гарріс ретельно дослідив етапи розвитку військово-мережевого комплексу США, питання кібершпигунства та стратегій кібервійн 2013 війн майбутнього. Ця книжка стала підсумком його багаторічної роботи. Новітні технології тепер є буденністю в житті майже кожного з нас. Не варто їх недооцінювати. Інтернет приховує чимало несподіванок, загроз і пасток. Будьте пильними та обережними!
Крістіан Ґе-Полікен
Молодий чоловік вирушає до батька, якого не бачив уже багато років, дорогою потрапляє в автомобільну аварію. Люди із закинутого десь у горах селища рятують його. Нянькою оповідача стає загадковий Маттіас 2012 друг, тиран, майстерний кухар і любитель розповідати історії. Їхня спільна домівка стоїть на краю села, засипаного снігом. Усю довгу зиму їм доведеться боротися за життя, за збереження людської подоби, віри та надії на прихід весни. Як? За допомогою уяви, яка є «одним із проявів відваги». · Лауреат літературної премії Генерал-губернатора Канади · Лауреат літературної премії Франція 2014 Квебек · Лауреат літературної премії колеґіантів (Канада) · Лауреат премії молодої зміни Монтережі · Лауреат премії ліцеїстів / Міжнародна асоціація квебекських студій 2014 Швеція 2014 Естонія 2014 Барселона · Фіналіст премії Рінґет · Фіналіст премії книготорговців Квебека (Канада) · Літературна премія (Естонія) Я прочитала «Вагу снігу» восени. ...Вона просто збила мене з ніг, ця книга, вона ідеальна, створена з такою точністю, як годинниковий механізм. Настільки своєрідний і сильний голос автора... Майже кожен розділ починається з опису снігу: здається, що якоїсь миті це стане неможливим, що це математично нереально, але ж ні, це відбувається увесь час! Є дуже сильні образи, але їх не виставляють напоказ, це не самозакоханість. Така простота стала результатом абсолютної майстерності мови та всесвіту автора. Крім того, книга змушує нас увесь час чогось чекати. Це захоплює, навіть там, де нічого не відбувається, не відчуваєш жодного розчарування. Ти йдеш до кінця. Це сила руху. Домінік Фортьє, La Presse Крістіан Ґе-Полікен зумів занурити нас в історію похмуру й гіпнотичу. Історію, яка скеровує увагу на сповнену драматизму й холодну красу пейзажу, соціальні звязки, що рвуться, розгубленість і насильство, які дрімають, притлумлені зимою, але ладні ожити з першими вісниками відлиги. Гімн півночі й один із найсильніших романів цього сезону. Крістіан Демьоль, Le Devoir