Видавець: 1042-1080-1076-1072-1074-1085-1080-1094-1090-1074-1086-1041-1086-1075-1076-1072-1085
Ерік-Емманюель Шмітт
«Двоє добродіїв із Брюсселя» 2013 це п2019ять динамічних текстів (дві повісті та три новели), об2019єднаних темою перемоги кохання над смертю, добра над злом, щастя над хворобою. У притаманній йому легкій лаконічній манері Шмітт досліджує плюси та мінуси подружнього життя в його сучасному тлумаченні, ставлення до чужих дітей як до своїх, донорство органів як психологічну дилему; автор торкається також дражливого питання аборту та в іронічній манері показує ставлення до спадку геніїв мистецтва по їхній смерті. До книжки увійшов також і щоденник написання цих творів 2013 історії їх виникнення та роздуми, які мучили автора під час творчого процесу. «Сміливо відкидаючи звички нашого часу, автор пропонує не уникати випробувань, а йти їм назустріч, щоб відчути смак справжнього щастя». Le Point «У кожному з нас співіснують два життя: фактичне й уявне 2013 достоту сіамські близнюки; у такий спосіб наші думки та почуття перетравлюють дійсність на свій копил. У своїй новій збірці Е.-Е. Шмітт висвітлює віртуальні життя, що приховуються на дні життів реальних». L2019Echo «Хоча ці п2019ять історії досить короткі, це аж ніяк не впливає на їхню глибину. Це ніби синтез Шмітта-драматурга і Шмітта-романіста». Tribune de Genève
Двічі по десять: обличчя і голоси
Іван Рябчій
Хто кого переговорить? Десять тамтешніх чи десять тутешніх? Письменники з Бельгії, Франції та Швейцарії чи наші літературні діячі? Впродовж кількох років український журналіст, перекладач і критик Іван Рябчій випитував найцікавіше у впливових постатей європейської та української літератури. До книжки увійшли як доволі давні та рідкісні розмови, так і нові, зроблені спеціально для цього видання.
Каролін Ламарш
Каролін Ламарш є авторкою кількадесяти романів, повістей, есе і радіоп2019єс. Вона є членом Королівської академії французьких мови і літератури Бельгії. Роман Каролін Ламарш «День Пса» (1996) отримав найвизначнішу літературну премію Бельгії 2014 імені Віктора Росселя. Це була перша книжка авторки, якій судилося закласти канон сучасного бельгійського роману в новелах. Події у творі обертаються навколо начебто банальної ситуації: посеред автостради жене ошалілий собака. Однак кожен, хто це бачив, сприйняв образ через призму власних життя і проблем. Священик, далекобійник, гомосексуал, удова 2014 для кожного Пес став точкою відліку нового самоусвідомлення.
Диво в чорному будинку. Комедія на дві дії
Мілан Угде
Старий дім, що руйнується на очах. Дивна родина: деспотичний батько, мати 2014 єврейка, яка, під страхом смерті за себе і сина, зреклася під час Другої світової війни своїх батьків; старший син 2014 дисидент, молодший 2014 сексот органів безпеки, донька 2014 психічно хвора. Намагання вирішити питання з успадкуванням заклятого будинку, що був свідком багатьох неприємних подій, болюче і гротескне водночас, як і сімейний сніданок, запропонований головою родини з цією метою. Головним антигероєм п2019єси можна вважати саме цей розкішний, попри його жахливий стан, функціоналістичний особняк, що сколихнув долю не одного покоління родини Помпе. У першій дії знайомимося зі стосунками, проблемами і психологічними травмами цієї родини, а вже в другій дії історія сім2019ї складається в загальну картину, до останнього, так би мовити, пазла. Чи йдеться лише про міщанську мораль і спробу налагодити порушені сімейні стосунки? Ні, не тільки. Мова про те, що виправити подібні відносини неможливо лише певними технічними заходами.
Жослін Сосьє
Навіщо жінка-фотограф прямує до таємничого лісу? Хто такий Тед Бойчук? Як йому вдалося вижити під час жахливої катастрофи? Цього фотограф так і не дізналася, адже Бойчук помер якраз перед її прибуттям до маленького хутору посеред хащ. Два літні мешканці хутору 2014 Том і Чарлі 2014 ще не знають, що поява фотографа повністю змінить їхнє життя. Так само, як і поява іншої старенької леді... «Дощило птахами» (2011) 2014 не лише масштабна історична драма, а й лірична оповідь про маленьких людей, які втекли від гомінкого світу у праліс. Надзвичайно зворушливий роман Жослін Сосьє відзначено премією «П2019ять континентів Франкофонії» (2011), Літературною премією колежів, премією ім. Ренґе Літературної академії Квебеку, преміями «Франція-Квебек» та читачів «Радіо Канада», а також читацькою премією Книжкового салону у Монреалі (2012). Роман перекладено німецькою, шведською, англійською та нідерландською мовами. Ілюстрації Євгена Зельмана Це напрочуд делікатна оповідка. Часом 2014 зворушлива і сумна. Та зрештою перемагають краса і світло Le Soleil, 6 лютого 2011 року ...Авторка доводить, що кохання 2014 як і надія, і прагнення до свободи 2014 не має віку. Це справжня перлина! Voir Montréal, 16 лютого 2011 року
Ларрі Трамбле
Самюель нічого не знає про жінку, з якою одружується. Роками його батько не шкодував зусиль, аби зробити сина привабливим, і «відгодовував» його, як птаха, готуючи до цього знаменного дня весілля. Родина щаслива, Мадам багата, і фінансові проблеми незабаром усі буде вирішено. Самюель мусить просто любити Мадам. На острові, де живе Самюель, панують жінки. Горе тому чоловікові, який намагається змінити усталений порядок і звільнитися від дружини. Одружившись, Самюель має прикривати бороду, задовольняти бажання Мадам і ... МОВЧАТИ. Що ж може чоловік, якого легко замінити, у світі, де домінують жінки? При всій сміливості, характерній для Ларрі Трамбле, автор дарує нам таки романтичну історію про деформоване дзеркало, розхитані забобони та нашу добровільну сліпоту, піднімаючи пекучі проблеми домінування статей у суспільстві.
Дідьє Ван Ковеларт
У тридцять років вона повернула собі зір. І собака-поводир 2014 найближча істота впродовж багатьох років 2014 стала їй не потрібна. Що робити бідному псові Жулю? Куди бігти? Він приймає стратегічне рішення: поєднати долі чоловіка, який одного разу врятував його в аеропорту, та жінки, яка так невдячно залишила його, і яку він любить більше за все на світі. Роман Дідьє ван Ковеларта «Жуль» 2014 про любов, відданість, добро. Якщо ви любите тварин і дітей, а ще 2014 якщо вірите в справжнє кохання 2014 він не залишить вас байдужими. Дивовижна історія кохання, яку вам розповісти можуть тільки французи Radio Charivari 986 Історія, яку ви швидко не забудете Frankreich erleben
Жінки душі моєї. Про нетерплячу любов, довге життя і добрих чаклунок
Ісабель Альєнде
Ісабель Альєнде народилася 1942 року в Перу. Раннє дитинство провела в Чилі, в отроцтві і юності жила у Болівії, у Лівані. Після військового перевороту в Чилі 1973 року експатріювалася у Венесуелу, а з 1987 року живе як емігрантка в Каліфорнії. Називає себе «вічною іноземкою». Розпочала свою літературну карєру в журналістиці у Чилі і Венесуелі. У 1982 році її епічний дебют «Дім духів» став одним з легендарних романів латиноамериканської літератури. За ним зявилося багато інших, і всі вони здобули міжнародний успіх. Її твори було перекладено сорока мовами і продано понад сімдесят мільйонів примірників: вона є найбільш читаною іспаномовною письменницею. Альєнде отримала понад шістдесят міжнародних нагород, серед них 2013 Національну літературну премію Чилі у 2010 році, датську Премію Ганса Крістіана Андерсена (2012) 2013 за трилогію «Спогади Орла і Ягуара», а 2014 року 2013 Президентську медаль Свободи, найвищу цивільну відзнаку США. 2018 року Ісабель Альєнде стала першою іспаномовною письменницею, нагородженою медаллю пошани National Book Award у Сполучених Штатах 2013 за значний внесок у красне письменство. «Дім духів», «Про кохання і морок», «Ева Луна», «Оповідки Еви Луни», «Нескінченний план», «Паула», «Афродіта», «Донька фортуни», «Портрет сепією», «Місто чудовиськ», «Моя вигадана країна», «Королівство Золотого дракона», «Зорро», «Ліс пігмеїв», «Інес душі моєї», «Сума днів», «Острів у глибині моря», «Щоденник Маї», «Гра у Ripper», «Японський коханець», «Там, за зимою», «Довгий пелюсток моря». Ісабель Альєнде поринає у спогади і пропонує нам зворушливу книжку про її ставлення до фемінізму і того факту, що вона є жінкою. «Кожен прожитий рік і кожна зморшка розповідають мою історію», 2013 велика чилійська письменниця запрошує нас супроводити її у хвилюючій мандрівці, в якій переглядає свою життєтворчість. Розповідає про дуже важливих у її житті жінок: рідних Панчіту, Паулу, літагента Кармен Бальсельс, за якими тужить; видатних письменниць, бунтарок у мистецтві, зокрема Вірджинію Вулф, Маргарет Етвуд та Ів Енслер; а ще безіменних жінок, які пережили насильство, однак, сповнені гідності і відваги, підводяться і йдуть уперед. Усіх тих, хто незмінно супроводжував її по життю та її надихають: жінки її душі. Вона міркує про рух #MeToo, про нещодавні соціальні заворушення в її рідній країні і про тривожну ситуацію, в якій усі ми живемо з приходом пандемії. І все це 2013 не втрачаючи тієї характерної для неї пристрасті до життя і наполягаючи, що попри вік завжди є час для любові. Хай та що, доросле життя треба проживати, відчувати і насолоджуватися ним на повну силу.