Literaturoznawstwo
Приватна книгозбірня. Передмови
Хорхе Луїс БОРХЕС
Хорхе Луїс Борхес (1899 2014 1986) 2014 культовий автор інтелектуалів, професор honoris causa провідних університетів світу й провідник Вавилонською бібліотекою й чи не всіма бібліотеками світу. У «Приватній книгозбірні» (1985) зібрано передмови, написані Хорхе Луїсом Борхесом до книжок, які увійшли до його колекції зі ста обов2019язкових до прочитання творів. Добирав ці твори Борхес на власний розсуд, але встиг написати лише шістдесят чотири передмови до них, бо завершити задумане йому завадила смерть. «Книжка 2014 це річ серед речей, том, загублений поміж томів, яких є сила-силенна в байдужому всесвіті, доки не натрапить на свого читача, на людину, призначену для її символів. ... Дай Боже, щоб ти був читачем, якого ця книжка дожидала», 2014 такими словами звертається до майбутнього читача цієї книжки її автор.
Хорхе Луїс БОРХЕС
Добірка різноманітних передмов, написаних Хорхе Луїсом Борхесом з 1924 по 1974 рік. У книжці зібрано десятки розсіяних по різних виданнях текстів, які належать до цього особливого жанру, в якому Борхес також показав свій майстер-клас. У цьому томі серед багатьох інших літературних аватарів знайшли свій відгомін «дим і вогонь Карлайла, батька нацизму, оповіді Сервантеса, який ще не облишив мрію про другого дона Кіхота, геніальний міф про Факундо, потужний континентальний голос Волта Вітмена, приємні виверти Поля Валері, онірична гра в шахи Льюїса Керрола, елейські пониження Кафки, реальні небеса Сведенборга, шум і лють Макбета, усміхнена містика Маседоніо Фернандеса і розпачлива містика Альмафуерте».
Николай Васильевич Гоголь, Nikołaj Wasiljewicz Gogol
«Ревизор» 2013 гениальная пьеса Гоголя, одна из лучших русских комедий. Гениальность сюжета состоит втом, что вцентре пьесы оказываются общественные пороки2013 взяточничество, казнокрадство, лень ибеззаконие, присущие людям независимо оттого, вкаком веке они живут.В маленьком городке ждут ревизора из Санкт-Петербурга, а потому местное население находится в нервном состоянии, которое и стало причиной роковой ошибки. За ревизора приняли случайного человека 2013 Хлестакова, мелкого чиновника, болтуна и картежника, который был проездом там, и, оставшись без денег, не мог покинуть гостиницу 2013 нечем было платить. И тут ему подвернулась удача 2013 сыграть роль ревизора, которому все местные чиновники желают угодить. Хлестаков бесконечно хвастается и врет, а полет его фантазии стимулируется испуганным воображением местного общества, которое готово верить любым словам лжеревизора, несмотря на их очевидную абсурдность.Главнымдействующим лицом пьесы является страх, возникающий после знаменитой фразы: «Кнам едет ревизор! », возрастающий отдействия кдействию ипарализующий всех героев вфинале пьесы; страх, так хорошо знакомый нечистым наруку чиновникам вовсе времена.
Ян Польковський
Ця збірка належить ще до одного виняткового жанру, представленого в польській літературній традиції, 2014 розмова з померлим поетом. Представлені у ній вірші детально розглянуті в післямові до цього видання. Якщо говорити мовою реклами, то можна сказати, що у цій збірці український читач отримує «два в одному», оскільки вона складається з віршів, добраних у пари: на кожний вірш Ружевича Польковський дає свою відповідь. Тільки перший твір («Старий поет в товстих окулярах») немає свого відповідника, адже він витканий з біографії Тадеуша Ружевича. Тож давайте почнемо читати: все починається з моменту, коли в гості до старого поета приходить смерть. Юзеф Марія Рушар * Ян Польковський 2014 поет, прозаїк, публіцист і громадський діяч. Народився 10 січня 1953 року у місті Берутув (Нижньосілезьке воєводство), виріс у Новій Гуті. У 1972 2013 1978 роках навчався на факультеті польської філології Ягеллонського університету. Брав активну участь в роботі краківського студентського комітету «Солідарності» (першій громадській опозиційній студентській організації в радянському блоці), де був редактором підпільного журналу «Sygnał» («Сигнал») та видавництва «Krakowska Oficyna Studentów» («Краківська студентська друкарня»). У 1981 році заснував незалежне видавництво «ABC», а у 1983 2013 1990 роках був видавцем і головним редактором консервативного часопису «Arka» («Ковчег»). У 1989 році Польковський був редактором та видавцем незалежного щотижневика «Świat» («Світ»). Яна Польковського інтерновано 13 грудня 1981 року. Після виходу з в2019язниці у Заленжі (район м. Катовіце), і до 1989 р. він був активним діячем підпільних опозиційних структур. У вільній Польщі був видавцем та головним редактором газети «Czas Krakowski» («Краківський час») (1990 2013 1996), недовго був речником уряду Яна Ольшевського був директором адміністрації польского державного телебачення, головним редактор кінопорталу Товариства польських кінематографістів. З дружиною Анною (у дівоцтві2014 Петрицька) мають двох синів і двох дочок та чотирьох онуків. Нагороди за поетичну творчість: Фонду ім. Косцельських (1983), підпільної «Солідарності» (1983), ім. Анджея Кійовського за поетичну збірку «Cantus» («Канти») (2010), «Орфей» ім. К.І. Ґалчинського за збірку «Głosy» («Голоси») (2013), «Identitas» у царині гуманітарних наук та художньої літератури за роман «Ślady krwi» («Сліди крові») (2014), Товариства польських журналістів «за заслуги перед свободою та красою друкованого слова» (2015), ім. Пшемислава Гінтровського, яку отримують митці за «захист правди і любов до свободи» (2016). 6 травня 2016 року Президент Республіки Польщі Анджей Дуда нагородив Яна Польсковського Офіцерським хрестом Ордена відродження Польщі за видатні заслуги у розвитку польської культури та літературний доробок. У вересні 2019 року поет отримав золоту медаль «Gloria Artis». Тадеуш Ружевич (народився у 1921 році, помер у 2014 році) 2014 один з найважливіших поетів ХХ століття, драматург, прозаїк. Свої юнацькі вірші Ружевич публікував, серед іншого, в часописах «Pod znakiem» («Під знаком»), «Mariа» («Марія») i «Czerwone Tarcze» («Червоні щити»). У 1944 р. разом із братом Янушем видав збірку «Echa Leśne» («Лісові відлуння»), а через два роки 2014 збірку сатиричної прози та поезії «W łyżce wody» («У ложці води»). Однак його дебютом вважається поетична збірка «Niepokój» («Неспокій») (1947). Вихід після війни збірок «Niepokój» («Неспокій») та «Czerwona rękawiczka» («Червона рукавичка») став дуже важливою подією. Вірші молодого поета високо оцінили, серед інших, Леопольд Стафф та Чеслав Мілош. Саме тоді Ружевич написав один із найвідоміших своїх віршів 2014 вірш «Ocalony» («Спасений»). Захоплений досягненнями творців театру абсурду, Семюеля Беккета або Ежена Йонеско, він створив один з найважливіших драматичних творів в історії польської літератури 2014 «Kartoteka» («Картотека»). П2019єсу, написану в 1960 році, часто вважають одним із перших прикладів театру абсурду в польській літературі. Пізніше Ружевич часто експериментував з формою та змішував жанри, поєднуючи поезію з драмою та прозою. Одним із найважливіших прикладів цієї літературної стратегії є твір «Przygotowanie do wieczoru autorskiego» («Підготовка до авторського вечора»). До найвідоміших драматичних творів Ружевича пізніших років, серед іншого, належать «Odejście głodomora» («Голодний іде геть») (1977) і «Do piachu» (1979). На початку дев2019яностих років Ружевич створив оновлену версію свого найвідомішого драматичного твору 2014 «Kartoteka rozrzucona» («Розкидана картотека») , в яку включив додаткові сцени, які стосувалися тодішньої реальності.
Скандал сторіччя. Тексти для газет і журналів (1950 2013 1984)
Ґабріель Ґарсія Маркес
Ґабріель Ґарсія Маркес (1927 2013 2014) 2013 колумбійський письменник, журналіст і політичний діяч, лауреат Нобелівської премії з літератури 1982 року, один із найяскравіших представників «магічного реалізму». Ґабо (як ніжно називають письменника його шанувальники) публічно заявляв, що хоче, аби про нього пам2019ятали не як про автора «Ста років самотності» і лауреата відомих літературних премій, а як про репортера: «Я народився журналістом і нині почуваюся ним більше, ніж будь-коли. Це увійшло в мою кров». Допоможе виконати цю волю письменника книжка «Скандал сторіччя» (2018) 2013 збірка його газетних репортажів і колонок. Тематика п2019ятдесяти текстів «Скандалу2026» багатосяжна: від політичних переворотів до «особистого Гемінґвея» Маркеса і перукаря президента, від літературщини, привидів минулого й майбутнього та розповіді про те, як пишуть романи і до інсайтів, феномену телепатії й таємниці містичної історії, якій він, один із найвизначніших письменників Латинської Америки, не зміг дати назви.
Слово про існування. Про творчість Галини Посвятовської
Бартош Сувінський
Книжка змінює наше уявлення про поетку Галина Посвятовську, творчість якої ще деякий час тому сприймалася крізь призму стереотипу. З великою сміливістю і рішучістю автор проривається крізь машкару усталених думок, щоб показати нам Посвятовську як співця повноти буття. Він розкриває невичерпні пласти енергії, приховані в її творах: енергії, що охоплює не лише емоційну та тілесну сфери, але й інтелектуальні амбіції та філософські інтереси. Бартош Сувінський 2014 доктор гуманітарних наук, поет і літературний критик. Поезію, прозу, критичні статті та наукові дослідження публікував серед іншого в «Twórczości», «Odrze», «Toposie», «Frazie», «Zeszytach Literackich», «Polonistyce», «Rzeczpospolitej», «Tygodniku Powszechnym», «Nowych Książkach», «Kwartalniku Artystycznym» і збірниках наукових конференцій. Видав наступні поетичні збірки: «Сехір», «Бліки», «Відпуст», «Урочище», «Вирай і Бура. Хорватський зошит». Автор монографії «Сезони поезії. Концепція часу в поетичній творчості Кристини Мілобендзької», книги есеїв «З того боку ріки. Нариси про поетів з Одри» і вибору віршів Яна Гочола «Костуром по корі».
Юрій Матевощук
Книжка "Стаміци" поета Юрія Матевощука. Юрій Матевощук 2014 український поет, перекладач, засновник поетичного конкурсу "Dictum". Наймолодший на Тернопільщині член Національної спілки письменників України. Член Українського ПЕН. Народився 25 квітня 1991 року в м. Ланівці Тернопільської області. У 200720142012 роках навчався у Тернопільському національному педагогічному університеті за спеціальністю "Українсько-польська філологія". У 2008 році, під час навчання в університеті, став учасником літературної студії "87", координатором якої залишався до 2013 року. У 2014 році став учасником Національної спілки письменників України. Лауреат премії ім. С. Будного (2015). Автор книжок "Прототип" (2011) та "Метрополь" (2014). Співавтор книжки "Люди погоди" (2015). Окремі твори друкувалися у різноманітних антологіях та літературних журналах. Укладач антологій "87": том 2" (2012) та Антології мистецького фестивалю "Ї" (2015). Автор перекладу книжки Корнеля Філіповича "Провінційний роман" (2015). Учасник і організатор багатьох фестивалів та мистецьких заходів. З 2016 року координатор та програмний директор мистецького фестивалю "Ї" в Тернополі, а також координатор сцени Amphitheatre на фестивалі "Файне місто".
Тому існує ніщо. Нариси про творчість Романа Хонета
грукова роботае
Добірка нарисів, статей, рецензій та інтерв2019ю разом із віршами Романа Хонета 2014 перша репрезентація доробку одного з ключових польських поетів зламу ХХ2013ХХІ століть в ґрунтовному літературознавчому опрацюванні. Широкий контекст його творчого пошуку та вузька індивідуалістична поезія символізують тенденцію, яку почасти йменують «хонетизмом». Роман Хонет (1974) 2014 польський поет, редактор, журналіст. Мешкає під Краковом. З 1995 до 2008 року редагував літературно-мистецький двомісячник «Студіум» та книжкову серію, котру видавав журнал. Співредактор мережевого журналу . Лауреат Поетичної премії ім. Віслави Шимборської 2015 року за книжку «світ належав мені», премію від поділив з іншим лауреатом, Яцком Подсядлом. Романа Хонета називають представником напряму тзв. «осмілілої уяви» у найновішій польській поезії. У стосунку до покоління також застосовують термін «нові екзистенціалісти».