У романі, ніби в колючий дріт, з2019єднано кілька історій. Він виводить з темного лабіринту, породженого питанням: «Усе 2014 навіщо?» Серед розкиданих у часі ліній 2014 і мистецький проект, який змушує здійснити одіссею від ромських таборів до чорнобильської зони й глибин пам2019яті, образи та прощення. Тут і з2019ява в Карпатах дивного світла, через яке скисає все молоко й наростає відчуття апокаліпсису. Тут і розмова з Махном про недостиглі волоські горіхи, а також її продовження біля руїн промзони в Лисичанську. Так само це історія кохання, що розпросторюється на Париж і Східну Європу 2014 від революційного Києва до степів, наповнених вогнем, волею і смертю. Дехто з героїв добирається майже до кінця, доки через дріт не проходить струм і не відкидає у первісний хаос. Однак є й ті, хто знаходять своє осяяння, з якого постає новий світ. Читач може опинитися разом з першими чи другими.