Цю книжку, написану 1945 року, впродовж десятиліть європейські видавці відкидали 2013 то як надто антиросійську, то як надто антинімецьку. Сьогодні спогади відомої польської діячки, науковиці, львів2019янки Кароліни Лянцкоронської (189820132002) про події Другої світової війни звучать особливо гостро і суголосно з воєнним досвідом українців у ХХІ столітті.

Кароліна Лянцкоронська описала те, що бачила на власні очі й учасницею чого їй довелося стати: прихід перших совітів до Львова 1939 року, допити НКВС, утечу до окупованого німцями Кракова, діяльність у польському русі опору, перебування у станиславівській в2019язниці та конфронтацію з начальником станиславівського гестапо Крюґером, вирок смерті, ув2019язнення у львівській та берлінських в2019язницях, понад два страшні роки в Равенсбрюку. Але передусім ці спогади 2013 про людяність у нелюдських обставинах, про внутрішню силу й гідність і про те, що війна 2013 це не тільки про смерть, а й про шалену любов до життя.