Колекція. Театральна. Мілева Айнштайн

Віда Огненович

Драма відомої сербської письменниці Віди Огнєнович «Мілева Айнштайн» базується на фактах біографії однієї з перших сербських жінок-учених, які працювали в царині фізики і математики. Мілева Марич, перша дружина Альберта Айнштайна, до сьогодні залишається дещо загадковою постаттю. Віда Огнєнович вводить читача до фізичних лабораторій і до приватних покоїв славетного подружжя, оповідаючи про перемоги й поразки, прокляття душевної хвороби і драму безмежного кохання. «Мілева Айнштайн» ставить перед читачами складні питання жіночої емансипації, однозначні відповіді на які дати нелегко. Біографічна лінія, яка показує народження, розвиток і занепад любовного, інтелектуального і шлюбного зв2019язку між двома фізиками, угорською сербкою Мілевою Марич і німецьким євреєм Альбертом Айнштайном, насправді є лише основою драми...Центральне місце у цій багатошаровій конструкції посідає питання, яке пов2019язане не з суспільним життям (прогресом, війною, емансипацією), а з найінтимнішим: чи існують межі відданості в коханні і чи абсолютна самовідданість є запорукою справжньої любові? Іван Меденіца, Време

Колекція. Театральна. Огнище. 2 год. 14

Давід Пакет

Книжка канадського драматурга, молодого автора, але вже обласканого преміями, містить дві п2019єси. Хоча назвати ми вирішили однією ємною «ОГНИЩЕ». Чому? «Огнищем» Давід Пакет вириває з нас сміх, наче вириває зуб. У цій гостросюжетній п2019єсі автор атакує нашу розхитану колективну свідомість і застій, їй притаманний. Людяність та щирість у чудовому слові. Жорстка комедія та драма водночас. «Огнище» 2013 цикл із трьох раундів з різними персонажами, стосунки яких отруєні через історію із сімейним спадком. Пошуки захисту, спроби подолання дитячої травми 2013 все перетворилось в єдине безжальне реальне життя. За «Огнище» автор отримав Премію Sony-Labou-Tansi та театральну премію CTD2019A. Водночас трагічне і заплутане, неймовірно оригінальне «Огнище» Давіда Пакета наповнено дивовижними і блискучими роздумами, які передають надзвичайно чутливе бачення світу молодим квебекським драматургом. 7e ciel, Journal Métro «2 год. 14». Трохи моторошний фрагментований текст балансує між театром і перформансом. Наповнений сюрреалізмом, зосереджений на підлітках і на людській психології загалом. Жвавий, точний, виписаний, немов партитура. «2 год. 14» 2013 один із тих незабутніх творів, які змушують сміятися, дивуватися і болісно переживати за персонажів. Нагороджений Премією Sony-Labou-Tansi.

Колекція. Театральна. П2019ятдесятниця

Девід Едґар

(1994) 2014 це реалістична драма, події якої відбуваються у неназваній балканській країні після падіння соціалістичного режиму. Автор свідомо уникає географічних прив2019язок, створюючи узагальнений і концентрований образ країни на перетині політичних інтересів сильних держав. Події п2019єси розгортаються навколо старовинної фрески, знайденої у старій закинутій церквичці, в якій наполеонівські солдати колись влаштували стайню, німецькі фашисти 2014 гестапо, комуністи 2014 му-зей історії релігії, а потім продуктовий склад. Відкритий стінопис композиційно подібний на шедевр Джотто «Оплакування Христа», щоправда, створений на кілька десятиліть раніше, що може змі-нити історію мистецтвознавства. Отже, за фреску розгортається справжня війна... За динамічним сюжетом, що нагадує вибухову суміш з інтелекту-ального детективу, трилера і соціальної драми, приховані болючі питання сучасності, на які інколи страшно відповідати.Тому Д. Едґар вкладає цинічні істини у вуста своїх персонажів: «Я вірю, що якщо ми хочемо справжніх змін, до влади мають прийти варвари. Люди, які руйнують, оскільки не знають, як боляче буде, коли стіни держави почнуть падати на голови». «Спочатку стріляємо, потім питаємо, що відбувається. Вітаймо у західному світі!» Змальовуючи хаотичний світ, наповнений облудою, цинізмом, ненавистю і невиправданою жорстокістю, Д. Едґар залишає місце для звичайної людяності, ось тільки чи виживе вона в цьому світі? «2026Важко не пригадати жахи Сараєво, вже не згадуючи про нещодавні події в Україні. Однак позитивний посил п2019єси міститься вже у її назві. П2019ятидесятниця нагадує нам про вечір, коли Святий Дух зійшов на апостолів і всі вони почали говорити різними мовами, але «кожна людина чула свою мову». П2019єса залишає нам нитку надії на те, що колись і ми навчимося пізнавати, чути і розуміти одне одного». Із рецензії Алексіс Солоцкі у The New York Times (2014)

Колекція. Театральна. Погані дороги

Наталка Ворожбит

аталка Ворожбит написала цю п2019єсу, збираючи свідчення реальних людей для кіносценарію «Кіборгів» (режисер Ахтем Сеїтаблаєв). Однак якщо «Кіборги» 2014 про міф і звитягу, то «Погані дороги» 2014 про саме життя, яке завжди переважатиме смерть. Шість історій про стосунки жінок і чоловіків, яких поєднали розбиті дороги Донбасу, загострені та спотворені війною. Уперше п2019єсу поставлено у лондонському театрі Royal Court у жовтні 2017 року. Українська прем2019єра відбулася 27 вересня 2018 року на Сцені 6. 17 травня 2019 року 2014 прем`єра на сцені Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра. 2020 року Наталка Ворожбит дебютувала як кінорежисерка з екранізацією власної п2019єси. Найкраща українська книжка 2021 року за верcією ПЕН

Колекція. Театральна. Подія у місті Ґоґа

Славко Ґрум

«Чи Вам буває страшно, коли на вулиці зненацька роздається кульгава хода, а тоді крок завмирає і не рушає далі?» В одному з інтерв2019ю Славко Ґрум, видатний словенський драматург-експресіоніст розповів, що ця репліка, яку кинула одна дівчина серед ночі у темному будинку в передмісті, стала першим поштовхом до написання п2019єси «Подія у місті Ґоґа». В такий от момент зависання між двома кроками, в атмосфері очікування Чогось минає життя мешканців міста Ґоґа. Міста, в якому не відбувається геть анічогісінько.Міста, яке не відпускає. Міста, темні будинки якого приховують страшні таємниці. «Подія у місті Ґоґа» 2013 незвичайна п2019єса, де мозаїку з мрій, страхів, сподівань та ілюзій має скласти саме читач і глядач.

Колекція. Театральна. Пожежі

Важді Муавад

Коли нотар Лебель розповів близнюкам Жанн та Сімону Марван про останню волю їхньої матері Наваль, то він спровокував в них питання щодо історії їх народження: хто був їхнім батьком і яким чином вони опинилися далеко від країна походження своєї матері? Жанн отримала конверт, адресований її батькові, якого вони вважали мертвим, а Сімон 2014 для свого брата, про існування якого вони не підозрювали. Вони змушені перетнути континенти і океани, щоб відкрити усі таємниці свого походження і важкої долі своєї матері, щоб довідатись про драми, які переслідували усю сімю і які неможливо виправити. Вони ризикують власним спокоєм і комфортом, щоб принести нарешті спокій змученій душі Наваль. Персонажі і протагоністи Парадокс полягає в тому, що головна героїня пєси померла. Наваль, мати близнюків, є ключовим елементом гри, оскільки вся історія зосереджена навколо неї. Вона одночасно поводить себе як чужа з Жанн та Сімоном, її двома дітьми, але зявляється в пєсі і як молода жінка, яка шукає свого народженого в коханні і відібраного родиною сина. Молода дівчина, ще майже підліток, яка пізнала перше велике кохання з Вагабом; як жінка похилого віку, що нарешті зустрілась зі своїм загубленим більше сорока років тому сином Нагідом; як учасниця руху спротиву на батьківщині. Декілька персонажів підтримують близнюків у пошуках, а більш за всіх нотар Ермій Лебель, який виступає посередником між останньою волею матері та її дітьми. «Пожежі» 2014 пєса актуальна, бо ставить під сумнів наші спроби співіснувати з війною сьогодні. Ця війна узагальнена, виражена поетичною, образною мовою, яка зберігає таємницю і піддає сумніву самі слова. Перед обличчям жаху що ми можемо сказати? Чи повинні ми мовчати? Чи здатні ми висловити невимовне. ( Насправді «Пожежі» 2014 це не пєса про війну. Це пєса про невиконані обіцянки, про відчайдушні спроби знайти розраду, (...) про те, як залишатись людиною в нелюдському оточенні (Важді Муавад)

Колекція. Театральна. Саломея

Оскар Вайлд

Вайлд написав «Саломею» французькою, коли жив у Парижі взимку 1891 року. До постановки її почали готувати у Лондоні в червні 1892 року. Головну роль мала виконувати Божественна Сара 2013 сорокасемирічна Сара Бернар. Однак цензура скасувала виставу на підставі того, що в ній було зображено біблійних персонажів, а це в англійському театрі було заборонено ще з XVI ст. Вайлд, певна річ, дуже обурився. Заборона на показ вистави у Британії тривала аж до 1931 року. Тож уперше її поставили у Франції, в театрі «Евр», осередкові символізму, в Парижі 1896 року. Режисувати її взявся Люньє-по 2013 поборник поетичного театру і керівник «Евру». Сам Вайлд на той час уже був ув2019язнений у Редінґській тюрмі за «особливо непристойну поведінку». Оскільки заборона вистави не поширювалася на публікацію тексту, Вайлд довірив переклад «Саломеї» на англійську своєму коханцю лорду Альфредові Дуґласу, а Обрі Бердслі узявся створити до неї візуальний ряд. Переклад автора не задовольнив, тож він допрацював його. А ілюстрації Бердслі теж не пройшли цензуру як надто непристойні для публікації. Відтак «Саломея» побачила світ спершу французькою (1893 рік), а потім англійською (1894 рік). Після Вайлдової смерті у 1900 році «Саломею» на теренах Європи спіткала неабияка популярність, а в 1905 Ріхард Штраус написав за нею оперу.

Колекція. Театральна. Тектоніка почуттів

Ерік-Емманюель Шмітт

Ерік-Емманюель Шмітт 2014 сучасний франко-бельгійський письменник, драматург, філософ. Як письменник став відомим 1991 року після публікації першої п2019єси «Ніч у Валоні». Та світову славу йому приніс сценарій «Відвідувач» (1993), за який автора нагородили багатьма літературними і театральними преміями. За сюжетом п2019єси «Тектоніка почуттів», успішна жінка, депутат Національної асамблеї Діана, кохає вродливого жуїра Рішара. Їхні стосунки доволі сучасні, вони не поспішають зі шлюбом. Однак їй постійно здається, що його почуття згасають, що вони вже не такі, як колись... Діану зсередини руйнує люта підозра, тож вона вирішує випробувати Рішара. Жінка наймає двох повій: одна грає інтелігентну незайманицю, друга 2014 її матір. Гра має успіх: жуїр закохується в дівча. І все ж це кохання не таке, як до Діани... Як пише газета «La Libre Belgique», «основне враження від виставит2014 незворушна врода перед лицем любовного запалу. Ми ніби спостерігаємо за виверженням вулкана в уповільненому русі. Після перегляду із зали виходиш із відчуттям повноти, примирення з собою і тими, кого любиш».