Кругле око погоди та інші вірші

Януш Шубер

Януш Шубер оминув усі польські поетичні ґенерації, пишучи в стіл, хоча за віком належав до Нової хвилі, проте розпочинав разом з поколінням БруЛіону. Але ні перші, ані другі не стали для нього середовищем, бо дебютував у 1990-ті роки в сорокасемирічнму віці. У Шубера був унікальний дар візуалізації переживань, оповідей історій, поєднання історичної і родинної пам2019яті, алхімічного дошукування поетичної субстанції слів. Його вірші пахли хвоєю навколишніх лісів й одночасно були підсвічені інтелектом, почерпнутими з книжок і власних роздумів, у них уживалися дитяча наївність і філософський підтекст. Його поетична мова увібрала класичну добротність і сучасну марнотравність, різьблену бароковість і глибину вислову, іронію щодо писання та віру в призначення літератури, сумніви і виклики, що супроводжують людське життя. Його вірш не втрачав поліфонійного звучання, навіть тоді, коли це було про дощ, що протікає крізь дірявий дах старого сяноцького будинку, а хтось там, на піддашші, чалапає і підставляє слоїки. Василь Махно * Януш Шубер (1947-2020) 2013 польський поет, есеїст, народився в Сяноку. Мала батьківщина поета відіграла важливу роль у його творчості. Прикінці 1960-х років під час навчання у Варшавському університеті поет захворів, і решту свого життя від пересувався лише на інвалідному візку. Попри те, що поет активно творив усе своє життя, його перші книжки побачили світ лише в 1995 році. Його талант високо оцінили провідні польські поети: Збіґнєв Герберт, Чеслав Мілош, Віслава Шимборська, Ришард Криницький, Юлія Хартвіґ. Януш Шубер 2013 один із навідоміших поетів сучасної Польщі, автор понад тридцяти книжок, лавреат багатьох польських премій. Його вірші перекладені багатьма мовами світу. 1 листопада 2020 року, у день Всіх Святих, Януш Шубер помер, не доживши кілька тижнів до виходу цієї книжки польською мовою.

Метрополь. Вибрані вірші

Юрій Матевощук

Юрій Матевощук пише згідно із диктатом свого часу, здається, що у деяких його віршах пропорція етики і естетики 2014 ставлення і способу 2014 втрачає своє первинне значення і важливішим для поета настає момент вироблення голосу чи, навіть, миттєвої реакції на політичні чи соціальні події в Україні. 2014 Василь Махно "Метрополь" - це збірка, яка захоплює своєю сучасністю та проникливістю. Вона стане цікавою для тих, хто цінує поезію як засіб висловлення соціально-політичних поглядів та вражень. Юрій Матевощук зумів створити виразну поетичну мову, яка допомагає відчути його глибоке співпереживання та зануритися у світ сучасної поезії. Варто придбати таку книгу для себе, аби читати її перед сном, відволікаючись від рутини прожитого дня та аналізуючи повороти на дорозі власної Долі. Прекрасно підійде вона і для читання в довгій дорозі, коли під розмірений стукіт коліс чи гуркіт мотору ми відключаємося від проблем та поринаємо в особливий напівмедитативний стан. Ну і, звісно, цю книгу варто подарувати близькій людині, однодумцю, аби разом з нею насолоджуватися розміщеними віршами та смакувати їх.

Синя мить

Яніна Осевська

Яніна Осевська (1955) 2013 педагог, поетеса, аніматорка літературного життя, краєзнавиця, фотограф. Керує початковою школою 21161 ім. Армії Крайової в Авґустові. Керує шкільним туристичним клубом «Włóczykij» (з 1993 року) та Літературним Кафе (з 2004 року). Опублікувала збірки віршів: «W stronę ciszy» (2003), «Do czasu przyszłego» (2007), «Okruchy» (2011), «Niebieska chwila» (2017), «Jaśnienia» (2020). Також займається фотографією. Народилася і живе в Авґустові. Борис Щавурський (1963) 2013 український поет, перекладач, редактор. Викладав у Тернопільському національному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка, багато років працює редактором видавництва «Богдан» у Тернополі. Співредактор енциклопедичного довідника «Зарубіжні письменники», укладач багатьох антології та навчальних видань. 2015 року видав книжку про своє рідне село «Кип2019ячка: Біографія Вітчизни». У дев2019ятдесятих роках двадцятого століття брав участь у літературному гурті «Західний вітер».

Тому існує ніщо. Нариси про творчість Романа Хонета

грукова роботае

Добірка нарисів, статей, рецензій та інтерв2019ю разом із віршами Романа Хонета 2014 перша репрезентація доробку одного з ключових польських поетів зламу ХХ2013ХХІ століть в ґрунтовному літературознавчому опрацюванні. Широкий контекст його творчого пошуку та вузька індивідуалістична поезія символізують тенденцію, яку почасти йменують «хонетизмом». Роман Хонет (1974) 2014 польський поет, редактор, журналіст. Мешкає під Краковом. З 1995 до 2008 року редагував літературно-мистецький двомісячник «Студіум» та книжкову серію, котру видавав журнал. Співредактор мережевого журналу . Лауреат Поетичної премії ім. Віслави Шимборської 2015 року за книжку «світ належав мені», премію від поділив з іншим лауреатом, Яцком Подсядлом. Романа Хонета називають представником напряму тзв. «осмілілої уяви» у найновішій польській поезії. У стосунку до покоління також застосовують термін «нові екзистенціалісти».

Звірі подивляться замість тебе. Збірка квір-п2019єс

Олесь Барліг

Олесь Барліг 2013 поет, прозаїк, драматург. Голова запорізького літературного клубу «99». Автор поетичної збірки «Насолода уявної смерті» (2012). Співупорядник і один з авторів квір-антології «120 сторінок Содому» (2009) та збірки сучасної придніпровської поезії «Гімн очеретяних хлопчиків» (2011). Увійшов до антології європейської гей-поезії «Moral bi spet priti» (2009, Словенія). Лауреат конкурсу «Драма.UA-2012» із п2019єсою «Дерева спізнюються на автобус», що досліджує тему кон2019юнктури навколо трагедії Голодомору. У 2015 році взяв участь у фестивалі «Тиждень актуальної п2019єси» із напівдокументальним твором «Уроборос у Східному експресі», присвяченим найрезонанснішим проявам гомофобії в Україні (публічне читання драми відбулося в межах Фестивалю рівності у Запоріжжі в 2016 році). Юрій Ганошенко: Загалом, завершуючи цю коротеньку розмову з приводу представленої збірки, треба сказати, що всі твори, вміщені до неї, дуже сучасні, вони лише на перший погляд можуть видатися традиційними драмами. У них немає розставляння усіх крапок над «і», вони герметичні та приємно лакунарні, вони змушують нас заповнювати ці пустоти самотужки. А ще ці драматичні тексти дуже іронічні, часом майже непомітно, а часом аж до відкритої насмішки. І цій іронії підпорядковується буквально все, вона часто і є тією організовуючою силою для поєднання слабко поєднуваних міфологічних, побутових, соціальних, поліідентичних пластів художньої реальності. Іронія не оминає і власне квір-персонажів, адже сама приналежність до ЛГБТ не позбавляє людину автоматично усіх вад, не надягає німб святості, не звільняє від відповідальності за власні помилки: про це, до речі, напівдокументальна (для тих, хто впізнає персонажів) драма «Монстри виходять із хризантем». Тому Олесь благодушно дає нам самим обирати, хто є хто в цій вакханалії життя: недолугі поети, покинуті чоловіки, громадські діячі, янголи, химерні друзі, дружини-лесбійки, блогери, зірки гей-порно, престарілі артистки, гомофоби, колишні дружини, єдинороги, зрадливі подруги, непотрібні коханці, найкрасивіші чоловіки планети, потопельниці, прокляті шляхтичі, людиноподібні мавпи, відьми, кухарі, нервові підлітки, кремезні козаки і всі-всі-всі, кого автор випестив і вмістив сюди усіх разом, оповитих прохолодним уроборосом його оригінального парадоксального творчого мислення. 306 с. Книжка вперше вийшла друком 2017 року

Розмови з Ружевичем

Ян Польковський

Ця збірка належить ще до одного виняткового жанру, представленого в польській літературній традиції, 2014 розмова з померлим поетом. Представлені у ній вірші детально розглянуті в післямові до цього видання. Якщо говорити мовою реклами, то можна сказати, що у цій збірці український читач отримує «два в одному», оскільки вона складається з віршів, добраних у пари: на кожний вірш Ружевича Польковський дає свою відповідь. Тільки перший твір («Старий поет в товстих окулярах») немає свого відповідника, адже він витканий з біографії Тадеуша Ружевича. Тож давайте почнемо читати: все починається з моменту, коли в гості до старого поета приходить смерть. Юзеф Марія Рушар * Ян Польковський 2014 поет, прозаїк, публіцист і громадський діяч. Народився 10 січня 1953 року у місті Берутув (Нижньосілезьке воєводство), виріс у Новій Гуті. У 1972 2013 1978 роках навчався на факультеті польської філології Ягеллонського університету. Брав активну участь в роботі краківського студентського комітету «Солідарності» (першій громадській опозиційній студентській організації в радянському блоці), де був редактором підпільного журналу «Sygnał» («Сигнал») та видавництва «Krakowska Oficyna Studentów» («Краківська студентська друкарня»). У 1981 році заснував незалежне видавництво «ABC», а у 1983 2013 1990 роках був видавцем і головним редактором консервативного часопису «Arka» («Ковчег»). У 1989 році Польковський був редактором та видавцем незалежного щотижневика «Świat» («Світ»). Яна Польковського інтерновано 13 грудня 1981 року. Після виходу з в2019язниці у Заленжі (район м. Катовіце), і до 1989 р. він був активним діячем підпільних опозиційних структур. У вільній Польщі був видавцем та головним редактором газети «Czas Krakowski» («Краківський час») (1990 2013 1996), недовго був речником уряду Яна Ольшевського був директором адміністрації польского державного телебачення, головним редактор кінопорталу Товариства польських кінематографістів. З дружиною Анною (у дівоцтві2014 Петрицька) мають двох синів і двох дочок та чотирьох онуків. Нагороди за поетичну творчість: Фонду ім. Косцельських (1983), підпільної «Солідарності» (1983), ім. Анджея Кійовського за поетичну збірку «Cantus» («Канти») (2010), «Орфей» ім. К.І. Ґалчинського за збірку «Głosy» («Голоси») (2013), «Identitas» у царині гуманітарних наук та художньої літератури за роман «Ślady krwi» («Сліди крові») (2014), Товариства польських журналістів «за заслуги перед свободою та красою друкованого слова» (2015), ім. Пшемислава Гінтровського, яку отримують митці за «захист правди і любов до свободи» (2016). 6 травня 2016 року Президент Республіки Польщі Анджей Дуда нагородив Яна Польсковського Офіцерським хрестом Ордена відродження Польщі за видатні заслуги у розвитку польської культури та літературний доробок. У вересні 2019 року поет отримав золоту медаль «Gloria Artis». Тадеуш Ружевич (народився у 1921 році, помер у 2014 році) 2014 один з найважливіших поетів ХХ століття, драматург, прозаїк. Свої юнацькі вірші Ружевич публікував, серед іншого, в часописах «Pod znakiem» («Під знаком»), «Mariа» («Марія») i «Czerwone Tarcze» («Червоні щити»). У 1944 р. разом із братом Янушем видав збірку «Echa Leśne» («Лісові відлуння»), а через два роки 2014 збірку сатиричної прози та поезії «W łyżce wody» («У ложці води»). Однак його дебютом вважається поетична збірка «Niepokój» («Неспокій») (1947). Вихід після війни збірок «Niepokój» («Неспокій») та «Czerwona rękawiczka» («Червона рукавичка») став дуже важливою подією. Вірші молодого поета високо оцінили, серед інших, Леопольд Стафф та Чеслав Мілош. Саме тоді Ружевич написав один із найвідоміших своїх віршів 2014 вірш «Ocalony» («Спасений»). Захоплений досягненнями творців театру абсурду, Семюеля Беккета або Ежена Йонеско, він створив один з найважливіших драматичних творів в історії польської літератури 2014 «Kartoteka» («Картотека»). П2019єсу, написану в 1960 році, часто вважають одним із перших прикладів театру абсурду в польській літературі. Пізніше Ружевич часто експериментував з формою та змішував жанри, поєднуючи поезію з драмою та прозою. Одним із найважливіших прикладів цієї літературної стратегії є твір «Przygotowanie do wieczoru autorskiego» («Підготовка до авторського вечора»). До найвідоміших драматичних творів Ружевича пізніших років, серед іншого, належать «Odejście głodomora» («Голодний іде геть») (1977) і «Do piachu» (1979). На початку дев2019яностих років Ружевич створив оновлену версію свого найвідомішого драматичного твору 2014 «Kartoteka rozrzucona» («Розкидана картотека») , в яку включив додаткові сцени, які стосувалися тодішньої реальності.

Дзяди

Адам Міцкевич

Поява перекладу драматичної поеми Адама Міцкевича «Дзяди» є гарною і важливою подією. І тому, що вона вперше виходить повністю під однією обкладинкою, і тому, що поєднує покоління й часи, народи й ідеї, країни й території, творчі помисли та насущні життєві проблеми, проходить крізь віки й охоплює величезний простір індивідуальної й колективної історії та свідомості, особистої долі й суспільної ролі сильної, незламної особистості, зокрема митця. Масштабами порушених у ній естетичних, художніх, філософських, історичних проблем, широкою тематикою й зверненням до фольклору, у якому просто й не завуальовано виражене народне розуміння добра, справедливості й цінності людського життя, увагою до національних питань, складною циклічною структурою та позначеними актуальними в часи Міцкевича проблемами поема сягає далеко за межі національної літератури, звертається до європейського досвіду багатьох народів, що в ХІХ столітті відповідали на тогочасну історично-політичну ситуацію й на розуміння людини та її призначення. Це один із найвидатніших творів польської літератури першої половини ХІХ століття.

Хороші пси неквапливо сягають фіналу

Адам Лешкевич

Адам Лешкевич та його персонажі невгамовно провадять діалог зі світом. Як наслідок, у цих віршах ефектно перемежовуються образи й терміни з найрізноманітніших царин: від італійської барокової музики до новітнього американського кіно, від популярних телешоу до елегій Райнера-Марії Рільке, від футболу до ботаніки2026 Очевидно, так іронічно та по-філософськи сполучати реалії міг би хіба що Константи-Ільдефонс Ґалчинський, якби на початку 2020-х років улаштувався зарубіжним спецкором на канал Майкла Щура. Адам Лешкевич (народився 1988 року в Ополі) 2013 польський поет. Пише, редагує, музикує, перекладає. Автор збірок Fantomowa głowa (2016) і Apokalipsa psa (2020). Лауреат літературних конкурсів імені Артура Фриза, а також Złoty Środek Poezji за книжковий дебют. Колишній редактор квартальника Pressje. Мешкає в Кракові. В2019ячеслав Левицький (народився 1988 року в Києві) 2013 український поет, перекладач, літературознавець. Кандидат філологічних наук. Лауреат перекладацької премії «Metaphora», поетичного фестивалю «Молоде вино», літературних конкурсів «Гранослов», «Кримський інжир / Qirim inciri», «Смолоскип», «Экслібрыс» імені Володимира Короткевича (відзнака опозиційної Спілки білоруських письменників), конкурсу на здобуття стипендії «Gaude Polonia» тощо. Автор трьох поетичних збірок, кількох монографій, а також численних різножанрових публікацій в українській і зарубіжній періодиці. Деякі твори письменника перекладено англійською, білоруською, вірменською, польською, сербською, французькою мовами. Мешкає в Києві.