Три сестри

Антон ЧЕХОВ

Антон Чехов народився у місті Таганрог, що здавна зазнав театральної слави. Одначе гімназисти для відвідин театру мали допитатися дозволу в керівництва гімназії. Тому майбутній письменник із товаришами, нехтуючи порядками й правилами закладу освіти, перебирався в чужу одіж, накладав собі причіпну бороду, зодягав чорні окуляри, гримувався й завбачливо прослизав до театру задовго до початку спектаклю, аби причаїтися на гальорці. Подібні атракції зумовили організацію домашніх вистав, розпорядником яких був 14-літній Антон. Згодом пристрасть до драматургії письменник реалізував у ряді різноманітних п2019єсок і п2019єс. Найзначущішими серед яких є «Чайка», «Три сестри» і «Вишневий сад». У комедії «Чайка» йдеться про ілюзію творчої самореалізації, яка 2014 попри все 2014 не стає запорукою щасливого життя. П2019єса «Три сестри» 2014 це драма бездіяльності, де кожен лише очікує на початок життя, утім аж ніяк не намагається жити чи, принаймні, братися робити для цього бодай щось. А комедія «Вишневий сад», мов вінець творіння, що підсумовує наслідки привільного існування, за мішурою і легкістю якого криється страх відповідальності за власне життя й небажання і неспроможність зробити вибір. Феномен творчості Антона Чехова вже понад століття викликає дискусії, буває ліками для зболених душ і розумів, які прагнуть видужати, проте й нині лишається вкрай актуальним і не завжди збагненним найгострішим умам.

ЗОНТАҐ. Життя і творчість

Бенджамін МОЗЕР

Приголомшлива історія життя й творчості, або життєтворчості Сюзан Зонтаґ, яка змінила культуру ХХ століття. Письменниця й громадська діячка, філософ, сценарист, режисер театру і кіно, авторка фундаментальних праць про фотографію і стиль, мистецтво і політику, літературу й пристрасть, гендер і сексуальність ... страждання й біль. Журналіст і перекладач Бенджамін Мозер працював над романом-портретом однієї з найславетніших інтелектуалок ХХ століття понад сім років, вивіряючи факти і розвінчуючи міфи, та створив цілісну картину з розповідей понад 600 людей (з різних куточків світу 2014 від Мауї до Стокгольма, від Лондона до Сараєво). А також сучасників, друзів і рідних, які вперше публічно розповіли про стосунки із Сюзан, як зокрема Енні Лейбовіц. У чому ж її таємниця? Невже лише в прагненні «більше бачити, більше чути, більше відчувати»? Й чому на смертному одрі вона сказала: «єдина реальна річ 2014 це книжка»? Що було реальним і справжнім для цілеспрямованої дівчини з передмістя, яка стала легендою і рольовою моделлю для багатьох жінок сучасного світу? На ці й інші запитання 2014 відповіді у монументальній книзі Бенджаміна Мозера, за яку він отримав Пулітцерівську премію (2020) у номінації «Біографії».

Нескінчені розмови

Євгенія Кононенко

Ідея цієї книжки народилася в Євгенії Кононенко, письменниці і дослідниці культури, після прочитання «Приватної книгозбірні» Борхеса, де висловлені думки великого мислителя про найславетніші літературні шедеври. Це видання така ж маленька бібліотека, що стала келією для письменниці, яка перечитує знакові книжки і пише про них, як про своє життя біженки у Франції. І свою культурну ідентичність. І культуру як нескінчену розмову, яка уривається, проектуючи на сучасні реалії рядки поезії Лесі Українки, коли від одного слова розкрилася в душі труна: «Мої друзі не витримують напруги діалогу, і протягом другого року війни я потрапляю у простір тих розмов, коли співрозмовник перебиває, уриває фразу, якщо в ній посягають на його світогляд. У просторі небажання йти до кінця. У просторі героїчної омани й боягузтва. У просторі бажання ідеалізувати своїх і демонізувати всіх без винятку чужих». Видання містить ілюстрації знакових літературних місць, які відкрила для себе авторка.

Кім Джійон, 1982 року народження

Чо Намджу

Кім Джійон 2014 типове ім2019я для цілого покоління корейських жінок. Їх від народження супроводжує одна велика вада: вони народилися дівчатками 2014 у суспільстві, де жінка просить вибачення навіть у жінки 2014 за те, що народила дівчинку. Життя героїні роману, Кім Джійон, таке ж типове, як і її ім2019я 2014 з дитинства все найкраще діставалося її брату, у школі 2014 хлопцям, а на роботі 2014 колегам-чоловікам. Джійон ніколи не вбачала у такому порядку речей чогось неправильного чи неприродного. Та буденний плин буднів сім2019ї Кім Джійон переривається, коли вона починає говорити й чинити дивно, лякаючи рідних. Що це? Невдалий жарт? Протест проти остогидлих суспільних норм? Чи за цим криється щось серйозніше? Роман про нелегке життя жінки у консервативному патріархальному суспільстві, попри те, що Південна Корея аж ніяк не надається до визначення країни, відсталої в культурному й економічному розвитку. Відверта й розпачлива історія «другої статі», у якій сотні тисяч жінок по всьому світу впізнають себе.

Колекція. #Особливі прикмети. Люба моя Лісистрато

Андоніс Георгіу

Андоніс Георгіу 2013 кіпрський драматург та прозаїк. Член редколегії літературного журналу «Анев». Автор 7 п2019єс. Лауреат Літературної премії Європейського Союзу за 2016 р. П2019єса «Люба моя пралко» 2005 р. була нагороджена премією Кіпрської організації театрів у категоріях: Театральний текст та Акторська гра. Цей твір перекладений французькою, італійською, турецькою та угорською мовами. Характерною рисою п2019єс А.Георгіу є інтертекстуальна взаємодія з творами грецької традиції: драматургією Аристофана чи поезією Я.Рицоса, або європейського театру та поп-культури: «Щасливі дні» С.Бекета та «Хвороба», «Гамлет-машина» Гайнера Мюлера та «Була я Лісистратою». Однією з центральних тем творчості А.Георгіу є функціонування пам2019яті як основного механізму усвідомлення людиною своєї особистості, втрата пам2019яті як різновид соціального вмирання його персонажів, пам2019ятання та пригадування як процес «гри» ідеологій, унаслідок якої людина може втратити своє особисте Я, створити «фальшиві» спогади, прийнятні для тих чи інших ціннісних моделей, які існують в суспільстві як незмінні та непорушні норми. Пригадуючи епізоди свого життя, герої А.Георгіу постійно потрапляють в ситуацію визначення меж нормального та ненормального...

Вітер знає моє ім2019я

Ісабель АЛЬЄНДЕ

«Вітер знає моє ім2019я»розпочинається історією Самуеля Адлера, маленького австрійського єврея, якого після «ночі розбитих вітрин» його мати відправляє в Англію через програму Kindertransport, яка врятувала тисячі дітей під час Голокосту; він більше ніколи не побачить своїх рідних. Через вісімдесят років Аніта Діас сідає разом зі своєю матір2019ю в поїзд, аби втекти від навислої над ними загрози у Сальвадорі та знайти притулок в Сполучених Штатах, але їхнє прибуття на мексиканський кордон збігається з новою урядовою політикою, яка їх розлучає, тож Аніта лишається сама. «Цей роман розповідає трагічну історію, але написаний з радістю, бо це також історія про відвагу та доброту. На його створення надихнули чудові люди, які працюють, аби полегшити страждання тим, кому пощастило менше», - заявила письменниця. Новий роман чилійської письменниці Ісабель Альєнде «Вітер знає моє ім2019я» надійде в книгарні 6 червня. Це історія про еміграцію, насильство, солідарність та любов від живої іспаномовної письменниці, яку найбільше читають і перекладають; він одночасно дійде до читачів в Іспанії, Сполучених Штатах та Латинській Америці. Йдеться про один з найважливіших всесвітніх релізів для Penguin Random House у 2023 році, як повідомила у середу видавнича група про цей роман, який англійською вийде під маркою «Ballantine», а іспанською 2013 «Plaza & Janés». Ісабель Альєнде,відома в усьому світі завдяки своєму першому роману «Дім духів» (1982), народилася в 1942 році в Перу, куди її батько отримав дипломатичне призначення; її раннє дитинство минуло в Чилі, в отроцтві та юності вона жила в різних місцях. Після військового перевороту Августо Піночета в Чилі в 1973 році вона емігрувала у Венесуелу, а з 1987 року живе як іммігрантка в Каліфорнії. У всьому світі продано понад 77 мільйонів примірників її книжок, згідно зі Світовою мапою перекладу Інституту Сервантеса Альєнде є живою іспаномовною письменницю, яку найбільше читають і найбільше перекладають: її твори, а це 25 книжок, перекладені на понад 40 мов.

Османи на трьох континентах

Ільбер Ортайли

Спільне видання з видавництвом «Ніка-Центр». Розповісти просто та цікаво про складне іноді може і справжня наука. «Османи на трьох континентах» 2013 майстерний виклад загадкової історії нашого заморського сусіда. Адже, як стверджує автор, це не просто минуле цивілізації, без якої не було б сучасної Європи. Це історія «Третього Риму» та цілого Середземномор2019я; відгомін Вавилону, шумерів і хетів, давньоєгипетського, грецького й римського спадків, теренів, на яких поставало людство. Сам кримський татарин за походженням, автор неабияк пишається своїм родинним корінням, що пов2019язує його й з Україною. Один із провідних істориків сучасної Туреччини, поліглот і оратор-ерудит Ільбер Ортайли майстерно, винахідливо й захопливо занурює в яскравий світ турецької історії у науково-популярній і дискусійній формі. То чи належить і нам середземноморський спадок?... Вирішувати читачеві. Книжка стане у пригоді всім поціновувачам світової історії.

Колекція. Театральна. Тектоніка почуттів

Ерік-Емманюель Шмітт

Ерік-Емманюель Шмітт 2014 сучасний франко-бельгійський письменник, драматург, філософ. Як письменник став відомим 1991 року після публікації першої п2019єси «Ніч у Валоні». Та світову славу йому приніс сценарій «Відвідувач» (1993), за який автора нагородили багатьма літературними і театральними преміями. За сюжетом п2019єси «Тектоніка почуттів», успішна жінка, депутат Національної асамблеї Діана, кохає вродливого жуїра Рішара. Їхні стосунки доволі сучасні, вони не поспішають зі шлюбом. Однак їй постійно здається, що його почуття згасають, що вони вже не такі, як колись... Діану зсередини руйнує люта підозра, тож вона вирішує випробувати Рішара. Жінка наймає двох повій: одна грає інтелігентну незайманицю, друга 2014 її матір. Гра має успіх: жуїр закохується в дівча. І все ж це кохання не таке, як до Діани... Як пише газета «La Libre Belgique», «основне враження від виставит2014 незворушна врода перед лицем любовного запалу. Ми ніби спостерігаємо за виверженням вулкана в уповільненому русі. Після перегляду із зали виходиш із відчуттям повноти, примирення з собою і тими, кого любиш».