RU

Кім Тхюї

Багатьом із нас про В2019єтнам майже нічого не відомо 2014 хіба що ми знаємо кілька в2019єтнамських ресторанів, де смачно готують, або ж бачили американські фільми про нескінченну криваву війну. Але ХТО вони 2014 головні герої цього маловідомого конфлікту? Кім Тхюї 2014 одна з цих «людей із човна», які втекли з пекла, щоб знайти порятунок в іншому білому краї. І невеличкими оповідями, історійками, афоризмами вона помалу малює образ квебекської пані з в2019єтнамським акцентом, якій вдалося (чи, радше, яка мусила) пристосуватися до вторгнення комуністів, вижити у переповненому таборі для біженців, навчитися західному способу життя і, зрештою, звикнути до материнства. Через поетичність і гумор читати цю книжку 2014 суцільне задоволення. Французькою RU означає «струмочок», у переносному значенні «витікання, потік, циркуляція» (сліз, крові, грошей) (LeRoberthistorique). В2019єтнамською RU означає «колискова», «колисати». І це досконала назва для цього невеликого, однак сильного роману. НАГОРОДИ: 2010 2014 Гран-прі «GrandPublicSalondulivre» 2010 2014 нагорода Генерал-губернатора Канади 2010 2014 Гран-прі «RTL-Lire» Паризького книжкового ярмарку 2011 2014 Гран-прі конкурсу «littéraireArchambault» 2011 2014 відзнака за «мультикультурність» міжнародного літературного конкурсу «Mondello prize» 2012 2014 номінант на нагороду за перший роман «» 2012 2014 номінант літературної премії Ґіллера від «Scotiabank» 2012 2014 номінант літературної премії Генерал-губернатора Канади у номінації «переклад» 2013 2014 номінант конкурсу «ManAsianLiteraryPrize» 2014 2014 номінант Дублінської літературної премії (InternationalIMPAC Dublin Literary Award) 2015 2014 перемога в конкурсі телепрограми «Canadareads» "Проза Кім Тхюї тече, наче поезія, 2014 несе і заколисує. Вона сильна і красномовна. Її перший роман дарує рідкісне відчуття блаженства" Le Figaro "Зворушливий автобіографічний роман... Поетична віньєтка Тхюї, обрамлюючи шлях із Південної Азії до Квебеку, надає звичайній іммігрантській подорожі самобутності" The New York Times "Не сентиментально... поетично і сильно" The Guardian

Усі вогні - вогонь

Хуліо КОРТАСАР

Книжка «Усі вогні - вогонь» пропонує вісім неперевершених взірців художньої досконалості, якою позначені новели Хуліо Кортасара. Починаючи разючою метафорою людських стосунків, якою є «Південна автострада», і закінчуючи шедевром, що ним є «Інше небо», Кортасар вкотре пропонує нам історії, які є обов2019язковими для прочитання шанувальниками короткої прози. Це новели, написані на межі азартної гри і шахів, логіки і підкидання монетки, які мають на меті по-новому здивувати нас старими загадками: пристрастями, вигаданими життями, паралельними просторами й часами, повсякденними фікціями.

Історія американських традицій. Від «Мейфлауера» до Сінко де Майо

Джек Девід ЕЛЛЕР

Спільне видання з видавництвом «Ніка-Центр». Як застільна пісня стала гімном Сполучених Штатів? Що насправді сталося у найперший День подяки? Хто вигадав слово «окей», яке лунає мільйони разів на хвилину по усьому світі? Звідки взялися джинси, без яких сьогодні ми вже не уявляємо свого життя? На ці та інші запитання шукає відповіді разом з читачами антрополог і соціолог Джек Девід Еллер у книжці «Історія американських традицій. Від «Мейфлауера» до Сінко де Майо». Традиції та звичаї 2013 надзвичайно емоційна і сповнена пристрастей частина людського життя. Великою мірою саме навколо них люди снують тканину буднів, на них орієнтуються, плануючи життя, плекають їх і дотримуються, а також вкрай вороже ставляться до кожного, хто ставить під сумнів їхню цінність. Знання власних традицій дозволяє розуміти й усвідомлювати себе. Знання чужих традицій дає змогу глибше зрозуміти й пізнати інший народ. Глобалізований світ вимагає такого розуміння дедалі більше. І не лише від істориків. Власне, проникнення у світ звичаїв дає уповні відчути, наскільки ми, люди різних культур і різного досвіду, різні й схожі водночас. А ще традиції 2013 надзвичайно потужна сила, здатна і гуртувати, і роз2019єднувати. Тож чим більше ми знаємо про те, як працює ця накопичена віками енергія, тим вдаліше можемо співпрацювати з нею і користати з її могутності. «Історія американських традицій» складається з чотирьох частин, у яких автор розповідає нам про політичні традиції і національні свята США, про притаманні американцям традиції повсякденності, а також про історію вигаданих персонажів, які стали для світу уособленням Америки. Стислі окремі розділи кожної частини охоплюють найважливіші традиційні символи і ритуали 2013 від гімну до американського прапора, від синіх джинсів до гамбургера, кока-коли й Міккі Мауса. За кожною традицією стоїть життєва повість реальних людей з їхнім суто людським бажанням сповнити життя сенсом. Під пером автора ці люди оживають, а з ними воскресають події та почуття, якими вони надихалися. Завдяки цьому перед нами розкривається не завжди проста, конфліктна, заплутана та суперечлива історія емблем та інституцій Америки, без яких її сьогодні годі уявити. Хтось міг би назвати роботу Еллера розвінчанням міфів, але це не так. Еллер любовно наповнює традиції справжнім життям і боротьбою, а відтак робить їх ще людянішими і теплішими. Автор підводить нас до усвідомлення: усі традиції винайдені конкретними людьми в конкретний час з конкретних причин, а процес "традицієтворення" триває вічно, особливо - в країні вільних людей. Глибока і вичерпна робота Джека Д. Еллера, як і годиться вдумливому дослідженню серйозного науковця, послідовно веде читача звивистими шляхами непростої і далеко не завжди райдужної історії потужної наддержави. На перший погляд, усе, про що пише автор, нам відоме. Хто ж сьогодні не знає американського гамбургера, чи Супергероя, вже не кажучи про кока-колу? Однак, Еллер пропонує найкраще і найбільше, на що може розраховувати читач: новизну і несподіваний, свіжий погляд на давно відомі речі. З книги Еллера читач отримує дещо навіть цінніше, ніж цікаві, зібрані по крихті та організовані у струнку, змістовну й захопливу розповідь знання з американської історії. Читач отримує дуже цінний інструмент, ту призму, крізь яку зможе оцінити власний світ і традиції свого народу, глибше зрозуміти своє, а відтак 2013 побачити ті численні зв2019язки, що об2019єднують людей усього світу, зрозуміти, скільки спільного у жителів різних півкуль і як схоже, попри розмаїття культур, усі ми переживаємо важливі для себе події та втілюємо їх у пам2019ятні ритуали й обряди. Автор без перебільшення пропонує нам оснащену гострими аналітичними інструментами, готову для глибокої інтелектуальної роботи лабораторію, з якої ми вийдемо з новим, багатшим і ширшим світоглядом, з новим самусвідомленням. Може здатися, що іронічність Еллера і величезний масив академічних знань та фактів, на які він спирається у своєму дослідженні, мали б позбавити традиції, цю важливу частину людського життя, емоційності. Та все навпаки. Академічна поблажливість автора дивним чином додає до цих описів тепла, затишку і людяності, а прагнення зазирнути в найпотаємнішу глибину складної теми виказує велику любов до власної країни і гордість за неї. Автор ретельно добирає саме ті подробиці з історії кожної традиції, які наповнюють її живою силою, роблять виразнішим її унікальне обличчя. Традиції проростають зі щирих переконань реальних людей, з їхньої віри та прагнень, іноді 2013 з туги за батьківщиною, іноді 2013 з особистих болісних втрат, а іноді 2013 з простого прагнення домашнього затишку й тепла, такого знайомого нам усім.

Прогулянка пропащих

Томас Сандоз

Літній вечір, дорога в Альпах, автобус їде на значній швидкості. У ньому вихователька і четверо підлітків-інклюзивників: нетямуща Поліна, яка бавиться з плюшевим песиком, вважаючи, що він живий і може нажбурити їй на сукню, хтивий мрійник Б2019єро, який не оминає жодної дівиці-молодиці, хворобливо запальний шанувальник музики Гун. І нарешті Люк, який добряче непокоїться й панікує через міністра. Віднедавна цей хлопець брав активну участь у дискусійному форумі. Під чужим іменем він дещо радив міністру, що й спричинило контраверсійну реформу системи охорони здоров2019я. Медіа затялися викрити віртуального гуру, який морочив і пошив у дурні посадовця. Тепер Люк має терміново знищити докази свого шахрайства. Та чи вдасться це йому?

Що таке час

Трюльс Вюллер

Спільне видання з видавництвом «Ніка-Центр». До царини наукових інтересів норвезького вченого Трюльса Вюллера належать: фізична, філософська, екзистенціальна, соціальна та історична дійсність часу, і в своїй книжці він якомога різнобічніше висвітлює питання: «що таке час?» Але відверто попереджає: не варто чекати на нього однозначної, ба навіть чіткої відповіді. Час керує нашим життям. Усе на світі відбувається в часі 2013 від минулого через теперішнє й у майбутнє. Але що таке час? Без зайвої полемізації та з великою відданістю предметові автор малює збалансовану картину теперішнього стану розуміння проблеми у світлі як філософії, так і фізики, антропології, історії, літератури та релігії та ілюструє свої роздуми ситуаціями з повсяк-денного життя. Книжка написана простою, але яскравою мовою, тож здатна зацікавити кожного, хто звик замислюватися над різними проявами нашого буття.

Серія неформальна. Два кольори. Їсти. Потреба, бажання, одержимість

Паоло Россі

Спільне видання з видавництвом «Ніка-Центр». Як виникають і закріплюються у громадській думці певні ідеї та вірування? І яку ціну заплатило людство, перш ніж у тій чи тій людській цивілізації з2019явилася усталена система культурних кодів, які вже вийшли за межі національного розвитку й керують людською поведінкою? Одвічна потреба «їсти» зіграла фундаментальну роль в історії людства, його культах, ритуалах, таємних і явних, традиціях, відмерлих і сучасних, соціальних устроях, загартованих війнами, катаклізмами, еволюціями й революціями, голодом, канібалізмом, епідеміями та хворобами, з якими людство бореться досі. Культура як система правил і табу, до формування яких долучилися найсвітліші уми, водночас збагачуючи людське буття, тож Паоло Россі, італійський філософ культури, автор цієї мандрівки століттями «Їсти» готує свою вишукану й захопливу історію, майстерно компонуючи науку і мистецтво. Він стверджує: епоха, коли питаннями їжі та харчування займалися лише антропологи та психологи з університетськими дипломами, добігла кінця. У постінформаційну еру тілесне й духовне, культура фізичного й інтелектуального споживання 2013 дуальні процеси в нерозривному поєднанні й взаємопроникненні 2013 є невід2019ємною частиною нашого життя. Навіть неможливість встановити, де «правильно», а де ні, лише засвідчує, що в лабораторії не існує невдалих експериментів, і ці експерименти тривають, а кожен із нас 2013 їх учасник. Якщо ви не чули досі про смак 21165 2013 «умамі», то це не означає, що ви його ще не пізнали. Те, що ми з вами називаємо смаком, є формою чуттів, яка управляється окремою системою чуттів і яка лежить в основі смакових відчуттів, як-от: солодке, солоне, кисле та гірке (та інших, у яких немає назв). Але, як стверджує автор книжки, існує ще ціла низка відчуттів, притаманних ротові та носові, які не можна віднести ні до смаків, ані до запахів. Чи є правдою те, що колись їжа була «натуральною», що те, чим харчувалися наші діди та прадіди, було «справжнім» і «смачнішим»? Автор шукає і знаходить відповіді на безліч питань і розвінчує небезпечні міфи масової культури, адже він десятиліттями досліджував історію ідей та культур, тож його надзвичайно цікаві й неординарні міркування на (для когось) буденну тему споживання їжі 2013 голод та ожиріння, піст і святість, їжа як манія, глобалізація й апокаліпсис, «натуральна» та «не- натуральна» їжа, анорексія, фобії, мода 2013 дадуть змогу подивитися на історію цивілізації під іншим кутом, стануть одкровенням і справжнім відкриттям для великого кола читачів.

Кольори наших споминів

Мішель Пастуро

Чи замислюємося ми, яку роль грає колір у нашому житті? Мабуть, що ні. Адже ми так звикли до різнобарв2019я світу, що у вирі сучасного життя майже не помічаємо цього. Утім колір має давню, багату й загадкову історію. Ви хочете дізнатися, коли жовтий став кольором перемоги і чому діти не люблять фіолетовий? Чому червона автівка не надто пасує поважному «батечку сімейства» і чи справді спати на чорних простирадлах означає прикликати до себе ночами диявола? Чому зелений іще від доби Середньовіччя набув поганої слави, що подеколи переслідує його й сьогодні, а смужки на одязі донедавна сприймали як щось непристойне? Тож вирушайте у захопливу подорож разом із французьким істориком Мішелем Пастуро 2013 ерудованим мрійником, цікавим оповідачем, знаним фахівцем кольорів. Його «хроматичний щоденник», довжиною в півстоліття (195020132010), простежує історію кольорів у Франції та Європі й охоплює чи не всі царини людського життя 2013 одяг і їжу, спорт і кіно, літературу, мову та живопис, емблеми, герби та прапори, музеї, метро тощо. Кольори навкруги. Варто їх побачити.

Століття

Ален БАДЬЮ

Ця книжка 2013 водночас знайомство з думкою видатного французького філософа Алена Бадью (нар. 1937), а також філософське переосмислення ХХ століття. Автор прагне дати висловитися самому століттю, його різноманітним практикам, голосам його активістів 2013 політичних, художніх, поетичних, театральних, наукових, психоаналітичних тощо. На переконання Бадью, головна пристрасть, що рухала століття, була «пристрасть реального»: ХХ століття надихалося не мріями, ілюзіями та утопіями, а саме мужністю поглянути реальному в вічі, стати частиною події, перейти до прямої реалізації, винайти щось нове 2013 насамперед «нову людину» замість «старої». Саме тому все ХХ століття перебуває в парадигмі Війни, епічного зіткнення віч-на-віч, співіснування непоєднуваних речей. Усі активісти століття живуть і творять у фігурі антагонізму, зсередини якого потрібно відшукати нову організаційну дисципліну думки, нове «братерство», нове «ми». Сьогодні, залишаючись вірними пристрасті ХХ століття, нам треба запитати вслід за Бадью: «Що значить «ми» в часи миру, а не війни?». Книжка споряджена кількома додатковими текстами, що глибше розкривають погляди філософа на деякі особливості століття: ґрунтовна розмова з автором про його тези навколо «Століття», панорама сучасної французької філософії, фундаментальні аспекти емансипативної політики, ідея комунізму, зв2019язок демократії з корупцією тощо. Книжка розрахована на філософів, культурологів, істориків, літературознавців і теоретиків мистецтва. Ален Бадью 2013 один з найвинахідливіших і найцікавіших філософів у нинішній Франції, мислитель, який за цих часів цинічної покори та академічної спеціалізації винятковий у всіх сенсах. Знаючись на безлічі дисциплін 2013 від математики до психоаналізу, 2013 й надихаючись як Платоном і Кантором, так і Мао та Маларме, його твори відновлюють у найрізноманітніших і захопливих термінах натепер призабуте розуміння філософії 2013 філософії як активістського процесу емансипації і трансформації Пітер Голвард Серед нас ходить постать рівня Платона та Геґеля Славой Жижек

Колекція. Театральна. Саломея

Оскар Вайлд

Вайлд написав «Саломею» французькою, коли жив у Парижі взимку 1891 року. До постановки її почали готувати у Лондоні в червні 1892 року. Головну роль мала виконувати Божественна Сара 2013 сорокасемирічна Сара Бернар. Однак цензура скасувала виставу на підставі того, що в ній було зображено біблійних персонажів, а це в англійському театрі було заборонено ще з XVI ст. Вайлд, певна річ, дуже обурився. Заборона на показ вистави у Британії тривала аж до 1931 року. Тож уперше її поставили у Франції, в театрі «Евр», осередкові символізму, в Парижі 1896 року. Режисувати її взявся Люньє-по 2013 поборник поетичного театру і керівник «Евру». Сам Вайлд на той час уже був ув2019язнений у Редінґській тюрмі за «особливо непристойну поведінку». Оскільки заборона вистави не поширювалася на публікацію тексту, Вайлд довірив переклад «Саломеї» на англійську своєму коханцю лорду Альфредові Дуґласу, а Обрі Бердслі узявся створити до неї візуальний ряд. Переклад автора не задовольнив, тож він допрацював його. А ілюстрації Бердслі теж не пройшли цензуру як надто непристойні для публікації. Відтак «Саломея» побачила світ спершу французькою (1893 рік), а потім англійською (1894 рік). Після Вайлдової смерті у 1900 році «Саломею» на теренах Європи спіткала неабияка популярність, а в 1905 Ріхард Штраус написав за нею оперу.

Речі і люди. Есей про споживання

Вольфґанґ Шивельбуш

Спільне видання з видавництвом «Ніка-Центр». У своїй новій книжці Вольфґанґ Шивельбуш, один з найоригінальніших істориків нашого часу, відомий своїми дослідженнями з історії політики, технології, матеріальної та інтелектуальної культури, вперше звертається до царини історії економічних теорій і уявлень. Ця праця найширша за історичним охватом, найуніверсальніша за змістом і найбільш філософічна з усього попереднього наукового доробку автора. У центрі його нової розвідки 2013 поняття споживання, яке дослідник виводить за межі вузького економічного контексту і виявляє його філософські і навіть міфологічні імплікації 2013 на рівні обміну речовин між людьми і речами взагалі. У зв2019язку з розглядом споживання в поле зору автора потрапляє філософія Платона, Геракліта, атомістів, Гегеля. Він виявляє зв2019язок між економічною теорію та історією медицини, біологією, алхімією, хімією.Простежуючи корені поняття споживання від античних мислителів до економічних теорій Нового часу, Шивельбуш особливу увагу приділяє економічній теорії фізіократів, що програла в конкурентній боротьбі ідей з класичною політичною економією і стала історичним анахронізмом, але, на думку Шивельбуша, набуває нового значення й актуальності за нових історичних умов. Читачеві цікаво буде познайомитися з ідеями ще одного забутого вчення 2013 романтичної економії Адама Міллера. На тлі виявлених автором історичних зв2019язків сучасний феномен надспоживання набуває нового сенсу, а книжка «Речі і люди» постає своєрідною реплікою у відповідь щодо знаменитого «Суспільства споживання» Жана Бодріяра. Книжка надзвичайно цікава своїм ходом думки, парадоксальної, несподіваної, здатної бачити близькість далеких речей, подібність неподібного. Розрахована на широке коло читачів.

Далеких країв не буває

Франко ФАДЖАНІ

Події роману відбуваються під час Другої світової війни, навесні 1944 року. Головний герой 2014 учений-археолог зі світовим ім2019ям Філіппо Кавальканті. Міністерство культури фашистського уряду Італії відправляє його у відрядження до Брессаноне, щоб перевірити належну підготовку та пакування цінних археологічних і мистецьких творів, призначених для вивезення до Німеччини. Прибувши на місце, літній професор за неприємних обставин знайомиться з підлітком-розбишакою Квінтіно, хлопчиною з південного італійського острова Іск2019я. Зважаючи на війну в країні та напружену ситуацію в регіоні, що загрожує небезпекою їм обом, вони вирішують втекти разом до Рима і намагаються врятувати від незаконного вивезення фашистами з Італії археологічні та культурні цінності. Карколомні пригоди під час подорожі з півночі на південь допомагають таким різним за віком та походженням напарникам здружитися і пізнати справжню цінність життя, людяності, доброти.

Колекція біографій лідерів-ідеологів «PRINCEPS-NATIO-TEMPUS». ТІТО. Вічний партизан. Біографія

Марі-Яніна КАЛІЧ

Йосип Броз Тіто був .вічним партизаном. 2013 типовим створінням епохи крайнощів, епохи, яку він не тільки пережив, а й власноруч сформував і вистраждав. За своє життя він був визнаним у всьому світі державним діячем. На сьогодні ж багато хто вважає його жорстоки диктатором. То ким же він був насправді? Марі-Яніна Каліч надає чудову нагоду за міфами та легендами краще роздивитися цю історичну постать, оповідаючи авантюрну історію його життя на тлі злетів і падіння, яких зазнала Югославія. Тіто 2013 політик власного штибу. Він був провидцем і прагматиком, стратегом і практиком, тим, хто, завдячуючи неймовірним талантам і за цілком особливих історичних обставин, зробив запаморочливу кар2019єру. За часів Другої світової війни він разом зі своїми партизанами власними силами звільнив Югославію від німецької окупації. Це була саме та роль, яка дала йому змогу виявити всі свої здібності й утвердила його багаторічне панування в країні. Бо цілком імовірно, що без цього .вічного партизана. Югославія зазнала б розколу одразу після Другої світової війни. Упродовж 35 років він залишався незмінним модератором більш-менш успішного співіснування різних народів цієї строкатої держави. На жаль, Югославія не спромоглася пережити Тіто надто надовго, а далі 2013 спалах такого нечуваного насильства, якого повоєнна Європа не зазнавала аж до війни росії проти України. А відтоді на справі всього життя Тіто лежить тінь гіркої поразки. Для широкого кола читачів.

Спогади вигнанця, фізика, громадянина світу

Жорж Шарпак

У книжці спогадів видатний французький фізик і громадський діяч єврейсько-українського походження, лауреат Нобелівської премії з фізики 1992 р. Жорж Шарпак (192420142010) постає в різних іпостасях: і як учасник руху Опору за часів Другої світової війни, і як один із засновників Європейського центру ядерних досліджень ЦЕРН у Женеві, і як невтомний дослідник, і як педагог-подвижник, і як завзятий захисник ідеї мирного атому. Книжка містить унікальний «літопис» фізики елементарних частинок і цінні міркування про єдність мистецтва і науки. Скільки вражаючих, переважно щасливих випадковостей траплялося в моєму житті! Жорж Шарпак

Історія ока

Жорж БАТАЙ

«Історія ока» (1928) Жоржа Батая розповідає про еротичні пригоди двох молодих людей, оповідача та Симони, юнки, яка «так відчайдушно прагне всього, що засмучує, що найменш помітний заклик почуттів несподівано надає її обличчю рис, що прямо вказують на все, пов2019язане з глибинною сексуальністю 2014 до прикладу, кров, задуху, раптовий жах, злочин, усе, що назавжди руйнує людське блаженство та чесність». Симона та її приятель-оповідач залучають до своїх химерних ігор третю героїню 2013 Марсель, побожну дівчину, яка, збожеволівши під час оргії, потрапляє до клініки, звідки парочка, одержима її вродою, витягає її, а невдовзі Марсель повіситься. Продовження їхньої розпусти переносить оргіастичних Бонні і Клайда до Іспанії у компанії з багатим англійцем сером Едмундом: пригоди розгортаються спочатку на мадридській арені для биків, а потім «під сонцем Севільї», сонцем 2014 одночасно ментальним і космічним, чорним і сліпучим, яким одержимий Батай.

Із Синтезу

Каролін Жорж

У пошуках себе і абсолюту модель, яка об2019їздила безліч країн, намагається врятуватись від внутрішньої порожнечі й перетнути межі реальності. І стати ідеальним зображенням завдяки своєму цифровому аватару. За футуристичними деталями високотехнологічного майбутнього ховається тотальна самотність дитини, сімейні драми й ескапізм. Це історія тіла і відображення, утворення та розпаду, загадка досконалого образу, незважаючи на смертність плоті. Авторка занурює читача в розповідь надзвичайної естетики та чистоти, яка змінює уявлення про свідомість і душу.

У Сухумі очікується дощ

Гурам Одішарія

Чи є сьогодні інший грузинський автор, котрий із таким глибоким знанням матеріалу, таким болем і доброзичливістю розповідав би про дивовижну землю Абхазії, про її жителів, їхні характери, взаємини, побут? Людина, яка внаслідок спровокованою Росією братовбивчої війни втратила ВСЕ. Однак зберегла непідробну відданість абхазькій землі, прихильність до людей, які жили і, на щастя, ще живуть на ній.