Канти

Ян Польковський

Ян Польковський (нар. 1953) 2014 поет, видавець та редактор періодики та підпільного видавництва книг у Польській Народній Республіці, у вільній Польщі 2014 видавець та редактор часопису «Czas krakowski». Народився у Бєрутові, із двох років мешкав у Новій Гуті. У 1972 році він вступив на полоністику до Яґеллонського університету. Батько двох синів і двох дочок, дідусь п2019яти онуків. У 2016 році Президент Республіки Польща Анджей Дуда нагородив Яна Польковського офіцерським хрестом Ордена Полонії Реститути та Хрестом Свободи та Солідарності за заслуги перед польською культурою, а міністр культури та національної спадщини нагородив його золотою медаллю Gloria Artis (2018).

Контрабандисти

Конрад Янчура

Двоє хлопців з маленького села біля Любачова нещодавно стали контрабандистами. У багажнику синього пассата вони перевозять через український кордон сигарети «Прима», горілку «Хлібний дар», цукерки, халву та кетчуп. Сенсей, локальний ватажок цього бізнесу, намагається «підняти» своїх підопічних на вищий рівень. У грі з2019являється таємничий вантаж для Едо з Пшемишля2026 «Контрабандисти» 2013 це не тільки трилер про провінційну мафію. Це також загальна картина підкарпатської провінції, де панує анархія і ксенофобія. Після прочитання перших п2019яти сторінок тексту, мені одночасно хотілося плакати і блювати, з усвідомленням того, що я ненавиджу Польщу і більше не хочу тут жити. Якщо автору йшлося саме про такий ефект, то йому це вдалося. Кая Путо, журналістка, редакторка та перекладачка * «Контрабандисти» Янчури 2013 це книжка про Підкарпаття, якої не було до цього. І хто його знає, чи раніше взагалі було таке Підкарпаття. Вічне пограниччя перетворилося на кордон, за яким живуть демони. Ними дуже легко лякати, на них легко спихати те, що сам пропускаєш попри вуха. Янчура пише просто, прямо і сильно. І переконливо. Читається все швидко, шкода, що не довго. Зємовіт Щерек, письменник і журналіст * Конрад Янчура працював копірайтером, журналістом, літературним критиком і контрабандистом. На разі працює в ІТ. Мешкав у Бухаресті, Кракові та Любачові. «Контрабандисти» 2013 це дебютна прозова книжка Конрада Янчури. * Юрій Матевощук 2013 поет, перекладач, організатор Мистецького фестивалю «Ї», координатор подій в книгарні «Є» в Тернополі, директор «Культурного центру Івана Марчука» в Ланівцях. Автор чотирьох поетичних книг. Автор перекладу книг Корнеля Філіповича «Провінційний роман» та Пйотра Черського «Отець відходить». Лауреат премії ім. С. Будного. Член НСПУ.

Отець відходить

Пйотр Черський

Це книжка про Івана Павла ІІ 2013 «Польського Папу Римського» 2013 міні-роман про так зване покоління «J.P. II». Образ польського суспільства у Кракові зіставлено з образом медіа 2013 всюдисущі телевізійні станції, Марші Мовчання, Матчі Спокою, Чорний Інтернет та багато інших колективних акцій. 1 квітня 2005 року (в переддень смерті Івана Павла ІІ) головний герой твору прибуває на стипендію до найбільш любленого міста усіх поляків і, ніби Одіссей, мандрує краківськими помешканнями і переповненими кнайпами, розмовляючи з представниками місцевої молодої інтеліґенції, а інколи молоддю з інших міст та країн, про Папу Римського, обговорюючи те, що давно відомо та порушуючи так звані «білі плями» 2013 теми, які не рекомендується обговорювати. Він стає учасником різноманітних подій та опісля критично портретує медійний візерунок суспільства, яке стає свідком того, як на екранах, моніторах, у слухавці на живо вмирає Отець. * Доля звела мене з Пйотром Черським на тій самій стипендії у Кракові, де він писав цей роман. Більше того, мав нагоду бути присутнім на, мабуть,перших публічних його читаннях 2013 досі стоять в голові образи перемикання телеканалів головним героєм, коли серед кадрів скорботи він раптом натикається на китайців, що, мов ні в чім не бувало, грають у пінґ-понґ. Пронизлива, глузлива, десь розпачлива, але чесна книжка, присвячена спробі зрозуміти себе, людей, смерть і межу між цими речима. Відтепер 2013 документ епохи. Любко Дереш * «Отець відходить» Пйотра Черського 2014 це щось середнє між потоком свідомості та белетризованим репортажем-рефлексією про гнітючу атмосферу, яка панувала в Польщі за кілька днів до та відразу після смерті Івана Павла ІІ. Читаючи, спершу захоплюєшся тим, як неймовірний сплеск релігійності об2019єднав поляків, а вже за мить розгублено кліпаєш, коли автор із безжалісною точністю зображує, наскільки короткочасним виявилося об2019єднання. Ще до того, як труну із Папою доправили до гроту в соборі святого Петра, обрáзи, спекулювання та сповнені ненависті суперечки повернулися. Ця книга про те, що ані сліпа віра у величне, ані пристрасні запевняння самих себе у власній доброті та моральності, не роблять нас хорошими. Анітрохи. Дуже рекомендую. Макс Кідрук