Шахтоємці

Жослін Сосьє

Другий роман відомої квебекської письменниці Жослін Сосьє «Шахтоємці» («Les Héritiers de la mine») видавали тричі. Уперше 2014 2000 року в Канаді, і ще двічі 2014 2015 і 2016 рр. 2014 у Франції в найпрестижніших видавництвах. Це сімейна сага, яку пронизують відчай, бурхливі радощі й невситима спрага до життя. Її написано в особливій 2014 притаманній лише Ж. Сосьє манері. У загубленому серед канадських лісів шахтарському містечку мешкає незвична родина 2014 у ній аж двадцять одна дитина... Часом у таких великих сім2019ях зникає розуміння того, що кожен 2014 хай яка монолітна родина, хай на яку міцну зграю вона скидається 2014 є особистістю, кожен має мрії і страхи. І шлях між дитинством і старістю часом у всіх виявляється геть різним, далеким від ідеалістичного уявлення про спільні «сімейні цінності».

ЩО ТАКЕ ТАБІР?

Нас2019я ДІОНІСІУ

Що таке табір? Крізь рядки щоденникових нотаток кіпрського журналіста постає драма утримання уцілілих під час Голокосту євреїв у фільтраційних таборах (camps, камбоси), створених британською владою на острові Кіпр з метою завадити збільшенню єврейських громад у Палестині та посиленню антибританської боротьби єврейських поселенців. Рефлексивний тон нотаток перериває кілька історій взаємин кіпріотів із чужинцями, з якими вони, будучи й самі об2019єктом колонізації, мають багато спільних рис, а також історій євреїв, які прагнуть позбутися статусу вічних вигнанців та, можливо, пустити коріння на цьому клаптику суші, оточеному морем. На сторінках новели оживає античний прийом трагічного незнання, коли кіпріоти, спостерігаючи та співчуваючи бранцям таборів, не відають (на відміну від читачів), що через кілька років самі опиняться в такому ж становищі: утратять батьківщину, яка з квітучої землі перетвориться на місто-привид Фамагусту, а повернення до рідних місць стане шляхом по нескінченному полю, на якому єдиним надійним орієнтиром проти ненависті, облуди, зневіри буде людяність.

Брехня. Як шахрайство та самообман роблять нас справжніми людьми

Бор Стенвік

Історія людства 2013 то оповідь про нескінченний пошук правди та справжності. У війнах, торгівлі, мистецтві та коханні ми відчайдушно намагаємося розпізнати справжнє від обманного, це та боротьба, яку не можна раз і назавжди виграти 2013 адже людина сама найталановитіший ошуканець усіх часів. Бор Стенвік ретельно досліджує близьку та далеку історію, відвідує Науково-дослідний інститут оборони, школу етикету й манер та навіть курси зваблення, бере інтерв2019ю в істориків мистецтва та дослідників мозку, і сплітає все це разом у захопливу розповідь про те, що ми зневажаємо, що нас зачудовує, і чого нам ніколи не уникнути: брехню, обман та самообман. Ми звикли думати, що брехня - це погано, а правда, нехай навіть неприємна, завжди краще. Але Бор Стенвік доводить: природа не така категорична, і на це у неї є вагомі причини. Може, людина стала особистістю саме завдяки здатності маніпулювати правдою заради власного блага? Можливо, завдяки вмінню лукавити ми навчилися розвязувати конфлікти за допомогою переговорів, не вдаючись до зброї? І якщо дійсно так, то чи характеризує це нас самих як хитромудрих винахідників нових методів? Чи стала наша брехня цивілізованою? Або просто наша цивілізація заснована на брехні? Цікаві історії та наукові гіпотези, викладені в книзі, допоможуть розібратися в різних видах ошуканства, навчать розпізнавати чужий обман і менше брехати самим собі.

Серія неформальна. Два кольори. Соціальна історія татуювань

Алессандра Кастеллані

Спільне видання з видавництвом «Ніка-Центр». Колись татуювання не були ані популярними, ані прийнятними як форма модифікації тіла. Згідно з Книгою Буття, першою татуйованою людиною, а якщо точніше 2013 першою поміченою людиною в історії був Каїн, голова проклятого роду. Серед характерних рис татуювання слід згадати те, що воно сприймалося осудним знаком, який часто асоціювався зі світом проституток та маргіналів. Заходу була незнайома широка практика малюнків на шкірі, і вперше татуювання потрапили до нашого світу через щоденники Джеймса Кука, який використав термін «тату» після повернення зі своєї першої подорожі до південних морів. Саме з дивовижних звітів мандрівників вісімнадцятого століття виникає екзотичне уявлення про далекі етноси, і татуювання в цьому контексті відіграють основну роль у визначенні іншості незнайомих народів. Завдяки «проклятій» аурі татуювання набуває неабиякої популярності у середині сімдесятих років минулого століття, коли на сцену виходять панки зі своїм баченням татуювання як форми протесту. На ту пору, позначену глибокою економічною кризою та високим рівнем безробіття серед молоді, панківська театралізація хиткості буття втілюється у татуюваннях і селфгармі, які підкреслюють дикунське та маргінальне становище. Починаючи з дев2019яностих років, татуювання раптом перетворюються на поширений серед молоді, ба більше «нормалізований» знак, нанесення якого вже не викликає відторгнення чи остракізму. Тепер татуювання 2013 частина моди, і знаки на шкірі сприймаються суб2019єктивним проявом власного стиля. Чарівність протесту та модифікації тіла набувають наразі форм гібридного співіснування з квір-спільнотами, де перетинаються нові пошуки ідентичності та уявлення про себе. Алессандра Кастеллані аналізує витоки і сьогодення татуювань, запрошуючи нас до цікавої подорожі у часі та просторі: від Біблії до Лондону сімдесятих років, від нового світу, відкритого мандрівниками вісімнадцятого століття, до сучасних міст. Захоплююча, написана на нашій шкірі історія, з якою варто ознайомитися!

Де твій дім, Одіссею?

Тимофій ГАВРИЛІВ

Світ зазнає докорінних змін, і сьогодні в ньому ніщо вже не таке, як учора. Вирушаючи в подорож, герой не підозрює, що опиниться в центрі зіткнення культур і цивілізацій. «Де твій дім, Одіссею?» - про Віру, Надію і Любов, зближення та розлуку, пошуки і впізнання, примарне і справжнє. Гармонійна драматургія, продумана композиція, розкішна мова, якою розповідається історія, створюють фантастичну метафору сьогодення Анна Вільгельм, Sand am Meer Тимофій Гаврилів належить до найобнадійливіших українських письменників Соня Марголіна, Die Welt

Коріння Бразилії

Сержіу Буарке Ді Оланда

Книжка «Коріння Бразилії» видатного бразильського історика і соціолога ХХ ст. Сержіу Буарке ді Оланди (190220131982) фокусується на аналізі культурних впливів, які домінували від початку розбудови далекого континенту і формували протягом кількох сторіч нову спільноту людей і нову ідентичність з португальців, іспанців, інших європейських колоністів, азіатів, корінних американців та африканців. Дослідження дає можливість зрозуміти, чому і яким чином розквітала й змінювалась європейська культура у великій тропічній країні, де ті традиції були зовсім чужими, а також характер і наслідки такого розвитку. Книжка сповнена диханням природи, присмаком історії та відтінками живої країни й долі її мешканців. Українською перекладена вперше. Розрахована на широке коло читачів. В оформленні обкладинки використано картину Романа Жука «Парсунний портрет» (2008) з люб2019язного дозволу автора. Роман Жук 2013 один з засновників українського сучасного мистецтва Нової хвилі. Належить до Львівської школи живопису. Член НСХУ (1987). Роботи Р. Жука знаходяться в колекціях таких музеїв, як Львівська Галерея Мистецтв, Сумський художній музей, Національний художній музей України (Київ), Музей сучасного образотворчого мистецтва України (Київ) та ін. Активний учасник міжнародних художніх виставок 2008201320014 рр. Живе та працює в Амстердамі та Львові.

Пьольса

Ґустав Торґні Ліндґрен

Мандрівний торговець одягом та місцевий шкільний вчитель, яких звів разом випадок, вирушають на пошуки досконалої пьольси 2013 традиційної шведської страви з подрібненого м2019яса та овочів. Події відбуваються наприкінці 1940-х, коли віддалені села на півночі Швеції, знані величезною кількістю рецептів пьольси, потерпають від туберкульозу. Тож ця мандрівка виявляється не звичайним гастрономічним туром, а небезпечною пригодою, у якій кожна скуштована страва може коштувати здоров2019я і життя. Та з часом мандрівники розуміють, що це не пьольсу вони шукають насправді...

Від пустки

Юлія ШЕКЕТ

Не все стандартно із цим хлопцем, хоч у його прізвиську є слово «Нормальний». Архітектор за фахом, однак працює дизайнером у громадській організації. Він наполегливо вибудовує свій внутрішній світ, що разюче змінився після Майдану, тоді ж головний герой цієї книжки став україномовним. Закоханість і невзаємність, революція, війна й побутові халепи 2014 в усіх цих штормах важко дошукатися сенсу. Іноді то ще важче, ніж зобразити «реалістичного дракона, який усміхається зі спини». Але він хлопець упертий. Може, одного дня йому відкриється, як залишатися живим у світі, який важко назвати нормальним... Може, колись саме йому відкриється фундаментальна закономірність про те, як влаштований світ...

Теорія хмар

Стефан Одеґі

Роман «Теорія хмар» побачив світ 2005 року й одразу отримав чотири престижних відзнаки, серед яких Prix Maurice-Genevoix 2005 і Prix du Style 2005. Що знайде в ньому читач? По-перше 2014 нестандартну оповідь. Автор Стефан Одеґі (до речі, викладач історії кіномистецтва) робить літературному твору щеплення кінематографом: усі сюжетні лінії, що вибудовують мереживо теорії хмар, розбито на фрагменти й змонтовано на кшталт фільму. Ми навіть не розуміємо, як потрапляємо в полон авторського стилю: драматичні сцени, зображені у трохи відстороненій і подекуди іронічній манері, вражають сильніше за тисячі знаків оклику. По-друге 2014 безперечний гуманізм. Начебто випадкові й не завжди реальні історії про дивакуватого науковця, про хлопчика з Хіросіми, про паризьку бібліотекарку й, звичайно, про хмари дивним чином виводять нас на екзистенційні питання, актуальність яких для людства не зменшується з плином часу. Швидше 2014 навпаки. Рід людський «уже не знищити2026 якщо тільки він сам цього не зробить».

Оповідки про хронопів і фамів

Julio Cortázar

«Оповідки про хронопів і фамів» (1962) є однією з легендарних книжок Хуліо Кортасара, в якій запропоновано поетичний погляд, здатний протистояти убозтву рутинного життя і здорового глузду. Кортасар тут стає на боці творчої уяви та їдкого гумору сюрреалістів. Збірка проникливих оповідань і карикатур є чудовим знайомством із безконечним світом одного з найкращих письменників ХХ сторіччя і гарантованою протиотрутою проти помпезності й нудьги. Цією книжкою Кортасар скріплює безумовну й остаточну угоду про спільництво зі своїми читачами. «Герої Кортасара 2014 найзвичайніші люди, їх поєднує рутина випадкових прив2019язаностей і таких самих випадкових незгод. Атмосфера 2014 марки цигарок, вітрини, прилавки, пляшки віскі, аптеки, аеропорти, перони 2014 найзвичайніша. ...Та поволі починаєш розуміти, що це не так. Оповідач уміло втягує нас у свій страхітливий світ, де немає місця радості». Х. Л. Борхес

Серія неформальна. Два кольори. Смаки раю. Соціальна історія прянощів, збудників та дурманів

Вольфґанґ Шивельбуш

Спільне видання з видавництвом «Ніка-Центр». Видання друге, доповнене Книжка знаного німецького дослідника науки та культури Вольфґанґа Шивельбуша присвячена не так історії найвідомі-ших і найуживаніших спецій, як-от перець, чай, кава, тютюн тощо, як тому впливові цих засобів насолоди, який вони справляли протягом віків, починаючи від доби Середньовіччя, на загальний поступ людства, тому особливому місцю, яке вони посідали в культурному й економічному житті Європейського континенту. Автор зводить докупи величезну кількість фактів, подеколи зовсім невідомих, аби розгорнути цікаву історію завезених і створених в Європі «речовин насолоди», аби покликати у мандрівку хмільними середньовічними трапезними залами, першими кав2019ярнями часів реформації, будуарами іспанської аристократії, де ранками чути запах гарячого шоколаду, німецькими шинками та англійськими джин-барами, опіумними притонами та багатьма іншими місцями, де люди, збираючись, уживали ці привабливі зілля та трунки. Книжка дасть Вам можливість по-іншому відчути смак «засобів насолоди», посилений картинами, афішами, етикетками, що підтверджують тези автора. Для широкого кола читачів, що цікавляться глобальними питаннями розвитку людства.

Леся Українка. Драма усвідомлення Тіні

Євгенія Кононенко

Її життя і творчість для більшості українців досі terra incognita, як і драматургія канонічної Лесі Українки, що співмірна із шедеврами Шекспіра. Пошук «нової» етики та крах «старої» 2014 наскрізна тема драматургії Лесі Українки. Євгенія Кононенко не лише досліджує її драматургію крізь призму юнгіанського психоаналізу, але допомагає розгледіти реальну жінку Ларису Косач. Те надчуттєве осмислення світу, що відбувалося на максимумі творчих, інтелектуальних та емоційних зусиль, бо її життя стало блискучим творчим актом: вона жива і буде вічно жити. Зрештою, перед вічністю поет звітує своїми текстами, а не вчинками в реальному житті, встановити які буває іноді неможливо. Дослідження про творчість письменника має шанс стати чимось більшим, а не просто книгою про творчість письменника, якщо досліджується творчість справді видатного письменника і якщо для того застосовано апарат видатного аналітика. Юнгіанський метод у сфері культурології і літературознавства працює так само точно й тонко, як і в аналітичній психології. Для широкого кола читачів.

Три сестри

Антон ЧЕХОВ

Антон Чехов народився у місті Таганрог, що здавна зазнав театральної слави. Одначе гімназисти для відвідин театру мали допитатися дозволу в керівництва гімназії. Тому майбутній письменник із товаришами, нехтуючи порядками й правилами закладу освіти, перебирався в чужу одіж, накладав собі причіпну бороду, зодягав чорні окуляри, гримувався й завбачливо прослизав до театру задовго до початку спектаклю, аби причаїтися на гальорці. Подібні атракції зумовили організацію домашніх вистав, розпорядником яких був 14-літній Антон. Згодом пристрасть до драматургії письменник реалізував у ряді різноманітних п2019єсок і п2019єс. Найзначущішими серед яких є «Чайка», «Три сестри» і «Вишневий сад». У комедії «Чайка» йдеться про ілюзію творчої самореалізації, яка 2014 попри все 2014 не стає запорукою щасливого життя. П2019єса «Три сестри» 2014 це драма бездіяльності, де кожен лише очікує на початок життя, утім аж ніяк не намагається жити чи, принаймні, братися робити для цього бодай щось. А комедія «Вишневий сад», мов вінець творіння, що підсумовує наслідки привільного існування, за мішурою і легкістю якого криється страх відповідальності за власне життя й небажання і неспроможність зробити вибір. Феномен творчості Антона Чехова вже понад століття викликає дискусії, буває ліками для зболених душ і розумів, які прагнуть видужати, проте й нині лишається вкрай актуальним і не завжди збагненним найгострішим умам.

ЗОНТАҐ. Життя і творчість

Бенджамін МОЗЕР

Приголомшлива історія життя й творчості, або життєтворчості Сюзан Зонтаґ, яка змінила культуру ХХ століття. Письменниця й громадська діячка, філософ, сценарист, режисер театру і кіно, авторка фундаментальних праць про фотографію і стиль, мистецтво і політику, літературу й пристрасть, гендер і сексуальність ... страждання й біль. Журналіст і перекладач Бенджамін Мозер працював над романом-портретом однієї з найславетніших інтелектуалок ХХ століття понад сім років, вивіряючи факти і розвінчуючи міфи, та створив цілісну картину з розповідей понад 600 людей (з різних куточків світу 2014 від Мауї до Стокгольма, від Лондона до Сараєво). А також сучасників, друзів і рідних, які вперше публічно розповіли про стосунки із Сюзан, як зокрема Енні Лейбовіц. У чому ж її таємниця? Невже лише в прагненні «більше бачити, більше чути, більше відчувати»? Й чому на смертному одрі вона сказала: «єдина реальна річ 2014 це книжка»? Що було реальним і справжнім для цілеспрямованої дівчини з передмістя, яка стала легендою і рольовою моделлю для багатьох жінок сучасного світу? На ці й інші запитання 2014 відповіді у монументальній книзі Бенджаміна Мозера, за яку він отримав Пулітцерівську премію (2020) у номінації «Біографії».

Нескінчені розмови

Євгенія Кононенко

Ідея цієї книжки народилася в Євгенії Кононенко, письменниці і дослідниці культури, після прочитання «Приватної книгозбірні» Борхеса, де висловлені думки великого мислителя про найславетніші літературні шедеври. Це видання така ж маленька бібліотека, що стала келією для письменниці, яка перечитує знакові книжки і пише про них, як про своє життя біженки у Франції. І свою культурну ідентичність. І культуру як нескінчену розмову, яка уривається, проектуючи на сучасні реалії рядки поезії Лесі Українки, коли від одного слова розкрилася в душі труна: «Мої друзі не витримують напруги діалогу, і протягом другого року війни я потрапляю у простір тих розмов, коли співрозмовник перебиває, уриває фразу, якщо в ній посягають на його світогляд. У просторі небажання йти до кінця. У просторі героїчної омани й боягузтва. У просторі бажання ідеалізувати своїх і демонізувати всіх без винятку чужих». Видання містить ілюстрації знакових літературних місць, які відкрила для себе авторка.

Кім Джійон, 1982 року народження

Чо Намджу

Кім Джійон 2014 типове ім2019я для цілого покоління корейських жінок. Їх від народження супроводжує одна велика вада: вони народилися дівчатками 2014 у суспільстві, де жінка просить вибачення навіть у жінки 2014 за те, що народила дівчинку. Життя героїні роману, Кім Джійон, таке ж типове, як і її ім2019я 2014 з дитинства все найкраще діставалося її брату, у школі 2014 хлопцям, а на роботі 2014 колегам-чоловікам. Джійон ніколи не вбачала у такому порядку речей чогось неправильного чи неприродного. Та буденний плин буднів сім2019ї Кім Джійон переривається, коли вона починає говорити й чинити дивно, лякаючи рідних. Що це? Невдалий жарт? Протест проти остогидлих суспільних норм? Чи за цим криється щось серйозніше? Роман про нелегке життя жінки у консервативному патріархальному суспільстві, попри те, що Південна Корея аж ніяк не надається до визначення країни, відсталої в культурному й економічному розвитку. Відверта й розпачлива історія «другої статі», у якій сотні тисяч жінок по всьому світу впізнають себе.