Колекція Кримінальний Роман. Озеро

Тадей Ґолоб

Словенія. Ідилічне Бохинське озеро, оточене засніженими гірськими вершинами. Переддень Нового року. Старший інспектор Люблянського управління поліції Тарас Бірса, вертаючись крізь хуртовину додому, натрапляє на дівчину, яка в озері виявила спотворене до невпізнаваності тіло молодої жінки. Хто це? Ліквідований свідок винаходу на мільйони доларів? Невинна здобич маніяка? А може, вона перейшла дорогу мафії? Інспекторові доручають розслідування, але як знайти вбивцю, якщо не знаєш, хто жертва? «Озеро» - перший у словенській літературі психологічний трилер у жанрі «нуар».

Мемуари корови

Бернардо Ачаґа

Бернардо Ачаґа, справжнє ім2019я якого 2014 Хосе Ірасу Ґармендія, 2014 талановитий баскський письменник, твори якого перекладено багатьма мовами. У книжці «Мемуари корови» головна героїня 2014 Мо, чорна корова, яка попри приказку, що побутує: «Немає дурнішого створіння на світі за дурну корову», є достатньо розумною. У неї є внутрішній голос, який полюбляє їй дошкуляти, але водночас допомагає впоратися з тими проблемами, які постають на її життєвому шляху. Ця невпевнена тварина не пишається тим, що вона 2014 корова, вона незадоволена своєю ідентичністю і воліла би бути котом чи конем. Незважаючи на своє переконання в тому, що такі створіння, як вона, ведуть монотонне життя, вона все ж, після спонуки свого внутрішнього голосу, вирішує написати мемуари, щоб залишити щось після себе в цьому світі. Мо починає переповідати свої спогади післявоєнного періоду, описуючи життя корів того часу. Розповідає про свої стосунки з дурними коровами, які думають лише про те, щоб поїсти й поспати; зі своєю подругою La Vache qui Rit, яка хоче бути більше, ніж просто коровою; про свій спільний досвід з французькою черницею Полін Бернардет. Цими мемуарами автор пропонує оригінальний погляд на життя. Буденні речі постають у цікавій несподіваній формі. Вустами корови Бернардо Ачаґа знайомить нас з історією, культурою, природою Країни Басків. Українському читачеві пропонується поринути у цей неповторний особливий світ, пройти цю подорож разом з персонажами, дивуватися і захоплюватися, переживати їхні емоції, відкривати для себе нові грані дійсності.

Колекція. Театральна. Тектоніка почуттів

Ерік-Емманюель Шмітт

Ерік-Емманюель Шмітт 2014 сучасний франко-бельгійський письменник, драматург, філософ. Як письменник став відомим 1991 року після публікації першої п2019єси «Ніч у Валоні». Та світову славу йому приніс сценарій «Відвідувач» (1993), за який автора нагородили багатьма літературними і театральними преміями. За сюжетом п2019єси «Тектоніка почуттів», успішна жінка, депутат Національної асамблеї Діана, кохає вродливого жуїра Рішара. Їхні стосунки доволі сучасні, вони не поспішають зі шлюбом. Однак їй постійно здається, що його почуття згасають, що вони вже не такі, як колись... Діану зсередини руйнує люта підозра, тож вона вирішує випробувати Рішара. Жінка наймає двох повій: одна грає інтелігентну незайманицю, друга 2014 її матір. Гра має успіх: жуїр закохується в дівча. І все ж це кохання не таке, як до Діани... Як пише газета «La Libre Belgique», «основне враження від виставит2014 незворушна врода перед лицем любовного запалу. Ми ніби спостерігаємо за виверженням вулкана в уповільненому русі. Після перегляду із зали виходиш із відчуттям повноти, примирення з собою і тими, кого любиш».

Вага снігу

Крістіан Ґе-Полікен

Молодий чоловік вирушає до батька, якого не бачив уже багато років, дорогою потрапляє в автомобільну аварію. Люди із закинутого десь у горах селища рятують його. Нянькою оповідача стає загадковий Маттіас 2012 друг, тиран, майстерний кухар і любитель розповідати історії. Їхня спільна домівка стоїть на краю села, засипаного снігом. Усю довгу зиму їм доведеться боротися за життя, за збереження людської подоби, віри та надії на прихід весни. Як? За допомогою уяви, яка є «одним із проявів відваги». · Лауреат літературної премії Генерал-губернатора Канади · Лауреат літературної премії Франція 2014 Квебек · Лауреат літературної премії колеґіантів (Канада) · Лауреат премії молодої зміни Монтережі · Лауреат премії ліцеїстів / Міжнародна асоціація квебекських студій 2014 Швеція 2014 Естонія 2014 Барселона · Фіналіст премії Рінґет · Фіналіст премії книготорговців Квебека (Канада) · Літературна премія (Естонія) Я прочитала «Вагу снігу» восени. ...Вона просто збила мене з ніг, ця книга, вона ідеальна, створена з такою точністю, як годинниковий механізм. Настільки своєрідний і сильний голос автора... Майже кожен розділ починається з опису снігу: здається, що якоїсь миті це стане неможливим, що це математично нереально, але ж ні, це відбувається увесь час! Є дуже сильні образи, але їх не виставляють напоказ, це не самозакоханість. Така простота стала результатом абсолютної майстерності мови та всесвіту автора. Крім того, книга змушує нас увесь час чогось чекати. Це захоплює, навіть там, де нічого не відбувається, не відчуваєш жодного розчарування. Ти йдеш до кінця. Це сила руху. Домінік Фортьє, La Presse Крістіан Ґе-Полікен зумів занурити нас в історію похмуру й гіпнотичу. Історію, яка скеровує увагу на сповнену драматизму й холодну красу пейзажу, соціальні звязки, що рвуться, розгубленість і насильство, які дрімають, притлумлені зимою, але ладні ожити з першими вісниками відлиги. Гімн півночі й один із найсильніших романів цього сезону. Крістіан Демьоль, Le Devoir

Колекція. Театральна. Між двома картотеками. Вибрані драми

Таде́Уш Ружевич

Це спроба презентувати драматургічний доробок одного з найвидатніших і найбільш перекладених у світі польських письменників, об2019єднати під однією обкладинкою усе найвартісніше, створене Тадеушем Ружевичем між його дебютною, канонічною для світового театру «Картотекою» кінця 50-х рр. минулого століття, та її переконструйованою, переосмисленою «розсипаною» версією 90-х. Жодна з п2019яти п2019єс і нині не втратила актуальності 2014 кожна й надалі розсипає перед читачем і глядачем калейдоскопічні візерунки образів і сенсів. Канонічна «Картотека» 2015 це блукання снами чи підсвідомістю людини, травмованої війною. «Герой» лежить у ліжку, навколо якого розгортається історія 2015 водночас камерна і глобальна2026 «Свідки, Або наша маленька стабілізація» 2015 «драма конформізму», історії про людей, які воліють бути свідками життя, ставлячи над усе свою крихку стабільність, не визираючи з вікон, не обертаючись, навіть коли поряд конає поранена людина2026 «Стара жінка висиджує» 2015 «драма ентропії», яка коливається між фарсом і античною трагедією. Дію акцентовано на найпохмуріших метафорах цивілізації: тотальній війні, сміттярці й поліційному кордоні. Навдивовижу стабільний світ відходів людської життєдіяльності й старих богинь, яким уже ніхто не хоче поклонятися2026 «Непорочний шлюб» 2015 «драма тіла», найчастіше інсценізована й водночас найменш прочитана п2019єса, за яку Ружевича звинувачували в сексуальній розгнузданості. Доба сецесії, що її французи називали прекрасною. Калейдоскоп перверзій: Бик-Батько, Дідусь-фетишист, фригідна Мати, непорочний Беньямін 2015 й на цьому тлі бунт двох дівчаток-підлітків. Або й ширше 2015 за висловом критикині Марти Півінської, «2026бунт дітей, жінок і митців на тлі оскотинювання»... Й, урешті, «Розсипана картотека» переконструйована майже через сорок версія першої «Картотеки»: реалії 90-х, панки й скіни, секс-послуги, торгівля наркотиками й людськими органами 2015 у супроводі базарного гамору й безглуздих парламентських дебатів. Усе начебто змінилося 2015 й нічого не змінилося. Ніхто нікого не чує, ніхто ні з ким не в змозі порозумітись, усе більше белькотливих реплік і дедалі більше мовчання2026 Абсурд Ружевича породжений безглуздям повсякденності, тому його тексти лише нарощують з часом об2019єм сенсів. Театр Ружевича 2015 це «відкрита драма», своєрідна партитура для нескінченного імпровізування. Його п2019єси не менш цікаві у прочитанні, ніж у сценічний інтерпретації.

Лютий

Василь Сторчак

Це роман 2014 прощання, зворотний відлік до точки неповернення. Нас усе ще об2019єднує те, що було до 24 лютого. Попри те, що прощання з тим світом неминуче. Це роман-маніфест героїв проти ідеологічності як такої, проти нав2019язливості будь-якої ідеології суспільству і кожному зокрема. Дійсність оголює справжні цінності і знімає маски. Автор зображує суперечливі почуття і вчинки героїв, один з яких має межовий розлад особистості, і закрадаються сумніви, наскільки адекватно тепер можемо говорити і, тим паче, писати про війну. Про втрачене назавжди, вже без жодних ілюзій. Але це світ, який варто було б запам2019ятати, двері в той світ зачинилися назавжди. Свою історію стримано пише ексвійськовий і психолог, і хай нема в його словах надлюдського саспенсу війни, та проникливо виписана повсякденна реальність, будні життя киян перед вторгненням зла. Більшість людей за повсякденністю не бачать цінності власного життя, кожного прожитого дня і світу навколо, історії вулиці, дому. А в цій круговерті вирує таке безмежне життя, що жодна війна не спроможна його спинити. І життєствердність почуттів відгукується в уяві: зима тривоги нашої не може тривати вічно.

Колекція. Театральна. Мілева Айнштайн

Віда Огненович

Драма відомої сербської письменниці Віди Огнєнович «Мілева Айнштайн» базується на фактах біографії однієї з перших сербських жінок-учених, які працювали в царині фізики і математики. Мілева Марич, перша дружина Альберта Айнштайна, до сьогодні залишається дещо загадковою постаттю. Віда Огнєнович вводить читача до фізичних лабораторій і до приватних покоїв славетного подружжя, оповідаючи про перемоги й поразки, прокляття душевної хвороби і драму безмежного кохання. «Мілева Айнштайн» ставить перед читачами складні питання жіночої емансипації, однозначні відповіді на які дати нелегко. Біографічна лінія, яка показує народження, розвиток і занепад любовного, інтелектуального і шлюбного зв2019язку між двома фізиками, угорською сербкою Мілевою Марич і німецьким євреєм Альбертом Айнштайном, насправді є лише основою драми...Центральне місце у цій багатошаровій конструкції посідає питання, яке пов2019язане не з суспільним життям (прогресом, війною, емансипацією), а з найінтимнішим: чи існують межі відданості в коханні і чи абсолютна самовідданість є запорукою справжньої любові? Іван Меденіца, Време

Забудь усе, окрім мене

Філомена Ґрандін

Іззі Янґ 2014 яскрава постать з покоління «бітників», поет і музи- кознавець, засновник знаменитого нью-йоркського Фольклорного центру в Ґринвіч-Віллидж і власник стокгольмської фольклорної крамнички, друг і перший продюсер Боба Ділана (це саме йому нобелівський лауреат присвятив пісню «Talking Folklore Center»), невтомний популяризатор народної музики, організатор числен- них фолк-концертів і зустрічей з авторами пісень у Нью-Йорку і в Стокгольмі. А ще він 2014 батько Філомени Ґрандін, чию книжку ви тримаєте в руках і яку вона розпочала писати ще за його життя. У мозаїці спогадів доньки й крізь призму родинних стосунків у цьому творі розкривається образ відомого і водночас невідомого Іззі Янґа.