Лютий

Василь Сторчак

Це роман 2014 прощання, зворотний відлік до точки неповернення. Нас усе ще об2019єднує те, що було до 24 лютого. Попри те, що прощання з тим світом неминуче. Це роман-маніфест героїв проти ідеологічності як такої, проти нав2019язливості будь-якої ідеології суспільству і кожному зокрема. Дійсність оголює справжні цінності і знімає маски. Автор зображує суперечливі почуття і вчинки героїв, один з яких має межовий розлад особистості, і закрадаються сумніви, наскільки адекватно тепер можемо говорити і, тим паче, писати про війну. Про втрачене назавжди, вже без жодних ілюзій. Але це світ, який варто було б запам2019ятати, двері в той світ зачинилися назавжди. Свою історію стримано пише ексвійськовий і психолог, і хай нема в його словах надлюдського саспенсу війни, та проникливо виписана повсякденна реальність, будні життя киян перед вторгненням зла. Більшість людей за повсякденністю не бачать цінності власного життя, кожного прожитого дня і світу навколо, історії вулиці, дому. А в цій круговерті вирує таке безмежне життя, що жодна війна не спроможна його спинити. І життєствердність почуттів відгукується в уяві: зима тривоги нашої не може тривати вічно.

Навздогін за мрією. Розкриваючи загадки Тихого океану

Джон Данмор

Сьогодні складно уявити, наскільки загадковим і небезпечним поставав океан в очах давніх мореплавців. Вони вирушали світ за очі, розшукуючи чарівні острови й таємничі континенти, ризикуючи власним життям і назавжди змінюючи життя корінних мешканців відкритих ними земель. Але що рухало цими людьми і яким вони уявляли собі світ «на тому боці планети»? Можливо, десь за океаном лежить Великий південний континент, де проживають «антиподи» або «песиголовці»? Або ж там ховаються славнозвісні острови біблійного царя Соломона, сповнені неймовірних багатств? Книжка Джона Данмора «Навздогін за мрією» є короткою та яскравою розповіддю про відкриття Тихого океану, а також про уявний світ людей, чиї відвага, розум і відчайдушність зробили світ зрозумілим і дозволили накреслити сучасну карту світу. Морські офіцери та зухвалі пірати, щирі поборники Христової віри та корисливі торговці, письменники та нау­ковці 2013 всі вони зробили суттєвий внесок в опанування Тихого океану та розвінчання численних вигадок, які захоплювали людський розум впродовж багатьох століть. Для широкого кола читачів.

Історія еротизму

Жорж Батай

Жорж Батай (1897 2013 1962) 2013 французький письменник, філософ, публіцист, дослідник історії мистецтва, який випереджав свій час, його ім2019я досі асоціюють з інтелектуальними провокаціями, скандалами та порнографічною естетикою. «Історія еротизму» (1951) 2013 сміливий погляд дослідника, пророка сексуальної революції на еротичне в людській природі, трансгресію, порушення заборон, їх вплив на культуру й історію людства. «У кожному разі еротика 2013 це екстравагантність», бажання й насолода, та водночас бажаний і неминучий сором, усвідомлення якого й відрізняє людей від тварин, а заодно є шляхом досягнення екстазу, як стверджує автор у статті «Парадокс про еротизм». 1970 року у видавництві «Ґаллімар» вийшло друком повне зібрання творів Жоржа Батая у 10 томах з передмовою історика сексуальності, філософа Мішеля Фуко, в якій він називає Батая одним з найбільших письменників XX століття. 2026Думку нав2019язує нам мораль, тісно пов2019язана із заборонами; і вона дозволяє сформувати себе у світі, позбавленому чуттєвості, яку вкрай обмежили заборони. Думка 2013 асексуальна2026 це обмеження (2026) перетворює інтелектуальний світ на відомий нам плаский, надто урегульований світ корисних і ізольованих речей, одним з правил якого є кропітка діяльність і де кожен з нас, мов у величезному механізмі, мусить триматися свого місця. Найкраща українська книжка 2021 року за верcією ПЕН

Колекція. #Особливі прикмети. Печера філософів

Збіґнев Герберт

Назва п2019єси Збіґнева Герберта відсилає до Платонового «Міфу про печеру», де нефілософів дорівняно до в2019язнів у печері, які спроможні дивитися лише в одному напрямку й всякчас обманюватися. Від істинного світу ідей до них доходять нечіткі тіні. І тільки філософ може вибратися з печери, постійно ставлячи собі питання й шукаючи відповідей. Із філософської «Печери» Герберта таланить втекти лише Сократові 2014 й лише у смерть. Через це навдивовижу красиве інтертекстуальне плетиво, майстерно стилізоване під античну драму і пересноване алюзіями на класичні й християнські тексти Ніцше, Еліота, Сартра, невпинно прозирає наше тривожне «тут і зараз»: несприйняття інакшості, несправедливі вироки, передчуття війни, «ті самі промови, пам2019ятники, в2019язниці 2014 одне безкінечне свинство».

Борхес, неписаний

Хорхе Луїс Борхес

Хорхе Луїс Борхес (1899 2014 1986) 2014 культовий автор інтелектуалів, професор honoris causa провідних університетів світу й провідник Вавилонською бібліотекою й чи не всіма бібліотеками світу. Коли у 1978 році Борхесу запропонували прочитати цикл лекцій, він обрав для них теми, з якими його зріднив час. У першій великий аргентинський письменник розповідає про книжку, в другій про безсмертя, у третій про Сведенборга 2014 візіонера, який написав, що мертві обирають пекло чи рай зі своєї власної волі. У четвертій 2014 про детективну історію, а в п2019ятій 2014 про час. «У нас є багато прагнень, серед них 2014 прагнення жити і жити вічно, але також є прагнення кінця, окрім страху і його реверсу 2014 надії. Але все це може збутися без особистого безсмертя, воно нам не потрібне. Особисто я його не бажаю і боюся; для мене було б жахливо знати, що я триватиму далі, було б жахливо думати, що я залишатимуся Борхесом. Я вже втомився від себе самого, від свого імені та своєї слави і хочу звільнитися від усього цього», 2014 говорив Борхес, раєм для якого була бібліотека.Хорхе Луїс Борхес (1899 2014 1986) 2014 культовий автор інтелектуалів, професор honoris causa провідних університетів світу й провідник Вавилонською бібліотекою й чи не всіма бібліотеками світу. Коли у 1978 році Борхесу запропонували прочитати цикл лекцій, він обрав для них теми, з якими його зріднив час. У першій великий аргентинський письменник розповідає про книжку, в другій про безсмертя, у третій про Сведенборга 2014 візіонера, який написав, що мертві обирають пекло чи рай зі своєї власної волі. У четвертій 2014 про детективну історію, а в п2019ятій 2014 про час. «У нас є багато прагнень, серед них 2014 прагнення жити і жити вічно, але також є прагнення кінця, окрім страху і його реверсу 2014 надії. Але все це може збутися без особистого безсмертя, воно нам не потрібне. Особисто я його не бажаю і боюся; для мене було б жахливо знати, що я триватиму далі, було б жахливо думати, що я залишатимуся Борхесом. Я вже втомився від себе самого, від свого імені та своєї слави і хочу звільнитися від усього цього», 2014 говорив Борхес, раєм для якого була бібліотека.

Скрипка Спіріт Лейку

Клер Бержерон

1914 рік. Юна талановита скрипалька Олена та її брат Віталій полишають Україну і їдуть до країни справжньої свободи. Канада зустрічає їх незатишно. Почалася війна, і вони опинилися серед сімей в2019язнів у таборі Спіріт Лейк. Доля змушує Олену ухвалювати рішення, що кардинально вплинуть на її майбутнє. Зустріч з Александром Лявальєром перевертає все її життя з ніг на голову. Адже, незважаючи на війну, у цьому світі таки є щасливі люди. Чи має вона право на мрію? Заборонене кохання українки Олени та канадця Александра викликає презирство у її оточенні. У свідомості людей вони тепер кляті коханці2026 На початку Першої світової війни уряд Канади, підштовхуваний зростанням ксенофобії населення, створив по всій країні двадцять чотири табори для ув2019язнення, тільки два з яких могли прийняти сім2019ї в2019язнів, зокрема й табір Спіріт Лейк в Абітібі. Там утримували турків, німців і дуже багато українців. Саме у цьому маловідомому місці відбуваються події захопливого та зворушливого роману Клер Бержерон. Її талант 2014 показати маловідомі сторінки нашої історії та заселити їх персонажами, яких ми з однаковою силою можемо любити або ненавидіти. André Maccabée, Cité Boomers Я завжди думав, що мистецтво писати 2014 це насамперед уміння підбирати потрібні слова й складати з них точні речення, що дозволяють автору переносити читача до місця, у час і в контекст, у який сам читач насправді себе уявляє. Якщо це мистецтво насправді таке, то Клер Бержерон, ви володієте ним на рівні, з яким я мало стикався. Я дав цьому роману оцінку 201eЧудово201d, що трапляється так зрідка, що мені цікаво, чи я хоч ще колись оцінював іншу книжку з тисяч прочитаних мною. Як і будь-який мешканець Амоса, який поважає себе, я чув про озеро Духу і відвідував маленьку церкву в Ля Ферме, що стала музеєм того сумнозвісного табору, але ви, пані авторко, ви змусили мене пережити надзвичайно зворушливі миті. Gilles Boucher, Radio Boréal FM 105,3 Мадам Бержерон змушує нас відчувати всі емоції, якими живуть герої цього дуже успішного роману, і я чекаю на її наступний роман. Pause lecture

Колекція біографій лідерів-ідеологів «PRINCEPS-NATIO-TEMPUS». Партійний "націоналіст". Парадокси Петра Шелеста

Юрій Шаповал

У політичній історії України ХХ століття Петру Шелесту належить особливе місце. Пройшовши нелегкий життєвий шлях, він у 1963 році став першим секретарем ЦК Компартії України. Підтримував М. Хрущова і його політичну лінію, однак опинився серед тих, хто привів до влади Л. Брежнєва. Виступав проти «празької весни» 1968 року і в той же час блокував тотальне придушення інакомислення в Україні. Визнавав сталінський авторитет і водночас вимагав, щоб московське керівництво дотримувалось офіційно декларованих принципів у відносинах центру і тодішніх союзних республік. Був проти демонтажу СРСР і разом з тим сприяв зміцненню українських національних традицій, шанобливого ставлення до минулого України. У чому ж секрет такої двоїстості Петра Шелеста? Хто і як створив йому імідж «надмірного» українського патріота і навіть «націоналіста»? Як склалася його доля після того, як його відправили на «підвищення» до Москви, а потім піддали політико-ідеологічному остракізмові? На ці та інші питання прагне знайти відповіді автор цієї книжки, написаної з використанням унікальних і недоступних раніше архівних джерел.

Колекція. Театральна. Саломея

Оскар Вайлд

Вайлд написав «Саломею» французькою, коли жив у Парижі взимку 1891 року. До постановки її почали готувати у Лондоні в червні 1892 року. Головну роль мала виконувати Божественна Сара 2013 сорокасемирічна Сара Бернар. Однак цензура скасувала виставу на підставі того, що в ній було зображено біблійних персонажів, а це в англійському театрі було заборонено ще з XVI ст. Вайлд, певна річ, дуже обурився. Заборона на показ вистави у Британії тривала аж до 1931 року. Тож уперше її поставили у Франції, в театрі «Евр», осередкові символізму, в Парижі 1896 року. Режисувати її взявся Люньє-по 2013 поборник поетичного театру і керівник «Евру». Сам Вайлд на той час уже був ув2019язнений у Редінґській тюрмі за «особливо непристойну поведінку». Оскільки заборона вистави не поширювалася на публікацію тексту, Вайлд довірив переклад «Саломеї» на англійську своєму коханцю лорду Альфредові Дуґласу, а Обрі Бердслі узявся створити до неї візуальний ряд. Переклад автора не задовольнив, тож він допрацював його. А ілюстрації Бердслі теж не пройшли цензуру як надто непристойні для публікації. Відтак «Саломея» побачила світ спершу французькою (1893 рік), а потім англійською (1894 рік). Після Вайлдової смерті у 1900 році «Саломею» на теренах Європи спіткала неабияка популярність, а в 1905 Ріхард Штраус написав за нею оперу.