Колір повітря

Абдо ВАЗЕН

У своєму першому романі YA культурний журналіст і письменник Абдо Вазен пише про сліпого підлітка в Лівані, який знаходить силу і дружбу серед малоймовірної групи. Виріс у маленькому ліванському селі, сліпота Басіма обмежує його залучення до матеріалів, які викладають у його школах. Незважаючи на любов і підтримку родини, його можливості здаються обмеженими. Тож у тринадцять років Басім залишає своє село, щоб приєднатися до Інституту сліпих у передмісті Бейрута. Там він оживає. Він вивчає шрифт Брайля і відкриває таланти, про які він не знав. Басім наділений своїми нововідкритими здібностями читати і писати. Завдяки нововиявленій впевненості в собі Басім вирішує ризикнути і подати новелу на конкурс, організований Міністерством освіти. Після перемоги в конкурсі його беруть на роботу в Інститут сліпих. В Інституті Басім, мусульманин-суніт, зав2019язує міцну дружбу з християнином Джорджем. Співпраця та колективна підтримка є основними для успіху кожного студента в Інституті, принцип, який долає релігійні відмінності. У книзі Інститут символізує позитивні зміни, які толерантність може принести країні та суспільству в цілому. «Колір повітря» 2014 це також книга про Ліван та його ставлення до людей з обмеженими можливостями. Він пропонує уявлення про життєво важливу роль сильної підтримки сім2019ї в індивідуальному успіху, внутрішньому функціонуванні таких установ, як Інститут, а також про унікальне релігійне та культурне середовище Бейрута. Прозора мова Вазена та лінійна структура, яку він використовує, призводять до зв2019язного та легкого для читання розповіді. «Колір повітря» є важливим внеском у літературу, в якій люди з обмеженими можливостями представлені недостатньо. Окрім розповіді про розширення прав і можливостей і дружбу, ця книга також має на меті розповісти читачам про людей з обмеженими можливостями та пролити світло на важливі ролі, які відіграють такі установи, як Інститут

День Пса

Каролін Ламарш

Каролін Ламарш є авторкою кількадесяти романів, повістей, есе і радіоп2019єс. Вона є членом Королівської академії французьких мови і літератури Бельгії. Роман Каролін Ламарш «День Пса» (1996) отримав найвизначнішу літературну премію Бельгії 2014 імені Віктора Росселя. Це була перша книжка авторки, якій судилося закласти канон сучасного бельгійського роману в новелах. Події у творі обертаються навколо начебто банальної ситуації: посеред автостради жене ошалілий собака. Однак кожен, хто це бачив, сприйняв образ через призму власних життя і проблем. Священик, далекобійник, гомосексуал, удова 2014 для кожного Пес став точкою відліку нового самоусвідомлення.

Колекція. Театральна. Пожежі

Важді Муавад

Коли нотар Лебель розповів близнюкам Жанн та Сімону Марван про останню волю їхньої матері Наваль, то він спровокував в них питання щодо історії їх народження: хто був їхнім батьком і яким чином вони опинилися далеко від країна походження своєї матері? Жанн отримала конверт, адресований її батькові, якого вони вважали мертвим, а Сімон 2014 для свого брата, про існування якого вони не підозрювали. Вони змушені перетнути континенти і океани, щоб відкрити усі таємниці свого походження і важкої долі своєї матері, щоб довідатись про драми, які переслідували усю сімю і які неможливо виправити. Вони ризикують власним спокоєм і комфортом, щоб принести нарешті спокій змученій душі Наваль. Персонажі і протагоністи Парадокс полягає в тому, що головна героїня пєси померла. Наваль, мати близнюків, є ключовим елементом гри, оскільки вся історія зосереджена навколо неї. Вона одночасно поводить себе як чужа з Жанн та Сімоном, її двома дітьми, але зявляється в пєсі і як молода жінка, яка шукає свого народженого в коханні і відібраного родиною сина. Молода дівчина, ще майже підліток, яка пізнала перше велике кохання з Вагабом; як жінка похилого віку, що нарешті зустрілась зі своїм загубленим більше сорока років тому сином Нагідом; як учасниця руху спротиву на батьківщині. Декілька персонажів підтримують близнюків у пошуках, а більш за всіх нотар Ермій Лебель, який виступає посередником між останньою волею матері та її дітьми. «Пожежі» 2014 пєса актуальна, бо ставить під сумнів наші спроби співіснувати з війною сьогодні. Ця війна узагальнена, виражена поетичною, образною мовою, яка зберігає таємницю і піддає сумніву самі слова. Перед обличчям жаху що ми можемо сказати? Чи повинні ми мовчати? Чи здатні ми висловити невимовне. ( Насправді «Пожежі» 2014 це не пєса про війну. Це пєса про невиконані обіцянки, про відчайдушні спроби знайти розраду, (...) про те, як залишатись людиною в нелюдському оточенні (Важді Муавад)

Чаполоч

Ігор Астапенко

«Чаполоч» 2013 дебютний роман автора. Нічого схожого на цей текст досі не було в сучасній українській літературі. Ритм, стиль, шал із тонкими алюзіями на класиків, грою сенсів і підтекстів. Роман 2013 виклик традиційним канонам художньої прози, поетичний бунт проти жанрових умовностей літератури. Головний герой, самотній філософ, живе у герметичному світі, в якому ховається від важкої реальності, долаючи ілюзії нестримної молодості в пошуках краси і смаку до життя, які втратив. Мов маленький будда із гетто «Школи для дурнів» дорослий чоловік намагається осягнути те, що бачить і боїться побачити під час глибокої психологічної кризи. І повернути втрачене 2013 непідробну дитячу радість, первісну чуттєвість, голос трави, знання мови дерев, птахів і звірів, справжню повноту буття. Та чи не станеш ти сам звіром у дикому лісі людей? Глибоко метафорична притча про одвічну людську самотність, вразливість і жагу пізнати те, від чого втрачають людське, але здобувають силу, що існує понад людьми і їхнім світом. Світом без любові.

Колекція. Театральна. Подія у місті Ґоґа

Славко Ґрум

«Чи Вам буває страшно, коли на вулиці зненацька роздається кульгава хода, а тоді крок завмирає і не рушає далі?» В одному з інтерв2019ю Славко Ґрум, видатний словенський драматург-експресіоніст розповів, що ця репліка, яку кинула одна дівчина серед ночі у темному будинку в передмісті, стала першим поштовхом до написання п2019єси «Подія у місті Ґоґа». В такий от момент зависання між двома кроками, в атмосфері очікування Чогось минає життя мешканців міста Ґоґа. Міста, в якому не відбувається геть анічогісінько.Міста, яке не відпускає. Міста, темні будинки якого приховують страшні таємниці. «Подія у місті Ґоґа» 2013 незвичайна п2019єса, де мозаїку з мрій, страхів, сподівань та ілюзій має скласти саме читач і глядач.

Анархія. Безжальне піднесення Ост-Індської компанії

Вільям ДАЛРІМПЛ

Поширені уявлення про британську колонізацію Індії ґрунтуються на тезі про ефективну імперську експансію та цивілізаційні переваги євро- пейців над відсталими мешканцями «Східних Індій». Вільям Далрімпл вправно спростовує ці міфи. Коли у 1614 році посол англійського короля Якова І прибув до імперії Великих Моголів, при імператорському дворі його сприйняли майже як дикуна. Тоді Індія була найбільшим економічним і культурним центром світу, об2019єднуючи в одній державі близько сотні мільйонів людей, які створювали майже чверть світового продукту. Як сталося, що ця велична імперія підпала під владу острівного королівства з іншого краю планети? Справжня колонізація Індії йшла інакше, ніж зазвичай вважають. Перш ніж перейти під контроль британської Корони Індія опинилася в руках приватної фірми 2013 акціонерного товариства купців, чия штаб-квартира у Лондоні налічувала всього кілька десятків співробітників. А вже до середини XVIII століття Ост-Індська компанія стала першою в світі транснаціональною корпорацією, яка не лише контролювала левову частку світової торгівлі, а й розв2019язувала війни, скидала правителів, учиняла заколоти, скуповувала політиків і безкарно скоювала численні злочини проти пересічних людей. Вільям Далрімпл розповідає непросту й дивовижну історію про те, як група вчорашніх піратів й авантюристів створила комерційну органі- зацію, чия безжальна жага до наживи, підкріплена військовою потугою, зрештою змінила плин світової історії та заклала підмурки «імперії, над якою ніколи не заходить сонце». Для широкого кола читачів.Поширені уявлення про британську колонізацію Індії ґрунтуються на тезі про ефективну імперську експансію та цивілізаційні переваги євро- пейців над відсталими мешканцями «Східних Індій». Вільям Далрімпл вправно спростовує ці міфи. Коли у 1614 році посол англійського короля Якова І прибув до імперії Великих Моголів, при імператорському дворі його сприйняли майже як дикуна. Тоді Індія була найбільшим економічним і культурним центром світу, об2019єднуючи в одній державі близько сотні мільйонів людей, які створювали майже чверть світового продукту. Як сталося, що ця велична імперія підпала під владу острівного королівства з іншого краю планети? Справжня колонізація Індії йшла інакше, ніж зазвичай вважають. Перш ніж перейти під контроль британської Корони Індія опинилася в руках приватної фірми 2013 акціонерного товариства купців, чия штаб-квартира у Лондоні налічувала всього кілька десятків співробітників. А вже до середини XVIII століття Ост-Індська компанія стала першою в світі транснаціональною корпорацією, яка не лише контролювала левову частку світової торгівлі, а й розв2019язувала війни, скидала правителів, учиняла заколоти, скуповувала політиків і безкарно скоювала численні злочини проти пересічних людей. Вільям Далрімпл розповідає непросту й дивовижну історію про те, як група вчорашніх піратів й авантюристів створила комерційну органі- зацію, чия безжальна жага до наживи, підкріплена військовою потугою, зрештою змінила плин світової історії та заклала підмурки «імперії, над якою ніколи не заходить сонце». Для широкого кола читачів.

По тих, хто вижив, стрілятимемо ще

Клаудіо Лаґомарсіні

Якщо ви вважаєте, що Італія 2014 це тільки сонце, море, пальми, пісок і «дольче віта», ви глибоко помиляєтеся. В Італії теж є своя провінція, глухі села з їхнім патріархальним устроєм, де днями, тижнями, роками нічого не відбувається, час тягнеться спроквола, як густа гумова маса, що засмоктує, притупляє, змушує втратити волю, забути про амбіції і прагнення до кращого життя. І що накажете робити в такому місці розумному, вдумливому вісімнадцятирічному хлопчині, який любить сидіти над книжками, читає в оригіналі давньогрецьких філософів, готується вступити в університет і мріє написати бестселер? Як жити у колі отупілих від щоденних дріб2019язкових чвар родичів та сусідів, чиє головне прагнення 2014 набити собі пузо, випити чарку, а то і дві, й наслухатися масних дотепів за столом? Як вижити, не опуститись, не отупіти, не зрадити своїх мрій? На жаль, таке вдається небагатьом. А коли й виходить, то одного дня доводиться повернутися туди, де на тебе чатує твоє нездоланне минуле. Про все це, про «трагедію по сусідству» 2014 роман молодого італійського письменника з сонячної Тоскани Клаудіо Лаґомарсіні. Книга вийшла у фінал престижної літературної премії «Стреґа» 2020 року.

Серія неформальна. Два кольори. Секс та релігія. Від балу цноти до благословенної гомосексуальності

Даґ Ейстейн Ендшьо

Спільне видання з видавництвом «Ніка-Центр». У книжці відомого норвезького науковця і правозахисника Даґа Ейстей на Ендшьо проаналізовано величезний масив інформації щодо непростих стосунків між сексом і різноманітними релігіями протягом всієї історії людства й у різних світових культурах. Секс та релігія неминуче і нерозривно пов2019язані між собою. Релігія забороняє і регулює, засуджує і благословляє, карає і роздає нагороди. Чи є секс священним або стає огидним, цілковито залежить від того, як релігія визначає це. Ваш сексуальний партнер, сімейний стан, колір вашої шкіри і ваша релігія або каста 2013 це все чинники, які можуть привести до порятунку або загибелі. Автор ґрунтовно розглядає низку питань щодо взаємовідносин між сексом і релігією. Серед них: проблема допустимості чи заборони статевих стосунків за межами шлюбу; ставлення різних релігій до дозволу священикам займатися сексом, до гомосексуальних статевих стосунків і сексу між представниками різних рас, до сексуального самозадоволення тощо. Книжка, що становить захоплююче дослідження звичаїв, ритуалів і правил, стане у пригоді всім, хто цікавиться питаннями культури, релігії, а також статі та сексуальності.